Зраду не прощають (українська народна казка)

***

Зраду не прощають (українська народна казка)

Жили на світі чоловік і жінка. І було в них двоє маленьких дітей: хлопчик Івасьо та дівчинка Маруся. Незабаром їх мати померла, а батько оженився на другій жінці. Чужі діти мачусі не подобались. Одного разу вона й говорить своєму чоловіку:

– Якщо ти не завезеш своїх дітей до лісу, то я з тобою жити не буду.

Батькові жаль було своїх дітей, та коли потепліло, забрав він їх і відвіз до лісу.

Прожили бідні сироти в лісі два місяці – їли гриби та дикі ягоди. Одного разу шукали вони собі їжі і зайшли у великий ліс, а посередині того лісу стояв старий-престарий дуб із дуплом. Залишилися ці сироти в тому дуплі ночувати. Коли Івасьо вліз у дупло, а в ньому – рушниця. Івасьо взяв ту рушницю, натиснув на курок, вона й вистрілила. Івасьо дуже зрадів, що буде чим від диких звірів боронитися. Тепер він уже не боявся нікого, ходив полювати, і жили вони у тому дубові.

Якось Івасьо пішов у глиб лісу і знайшов стареньку хатку. Прийшов до дуба, забрав сестру Марусю, і поселились вони в тій хатинці жити. Маруся варила їсти, а Івасьо ходив на влови. Він подружив із зайцем, лисицею, собакою та ведмедем, зробив собі сопілку. Як тільки звірі по лісі розбігаються, Івасьо заграє на сопілку, то всі збігаються до нього.

Одного разу пішов Івась із своєю звіриною в дрімучий ліс, а там стояв високий дім. Залишив звірі на подвір'ї, а сам пішов у дім. А там було дванадцять розбійників. Кинулися вони на бідного Івася, убили та й викинули надвір.

Забрав ведмідь Івася та й приносить до звірів. Поплакали вони над Івасьом, поплакали, а далі ведмідь і говорить:

– Годі плакати! Треба Івася рятувати. – І до лисиці каже: – Злови ворону, вона добуде нам живої води.

Пішла лисиця ловити ворону. От вона побачила – лежить на полі корова. Лисиця й сховалася за коровою. Незабаром позліталися ворони, сіли на корову та й давай клювати шерсть із неї. Вискочила лисиця і схопила мале вороненя. Воно стало кричати. Прилетіла ворона-мати і стала просити лисицю, щоб віддала їй вороненя. А лисиця їй і говорить:

– Якщо принесеш цілющого масла і живої води, то тоді і віддам твоє вороненя.

Полетіла ворона за море та й принесла масла і води. Забрав ведмідь живу воду, напоїв нею Івася, а маслом намастив рани – і Івасьо ожив. Устав та й каже:

– Як же я довго спав – аж мені голова болить!

А ведмідь говорить:

– Був би ти спав вічним сном, коли б ворона не принесла живої води. Подумай, де ти був і чого ти спав.

Івасьо подумав-подумав та й каже:

– Ага, тепер я знаю, що зі мною сталося.

Забрав він свою звірину і повернувся в той дім. Відчинив двері і пустив звірів уперед, а сам ще ззаду. Зайшли вони в ту кімнату, де були розбійники. Ведмідь із вовком накинулись на них, хапають та й кидають через вікна. А один розбійник заховався під ліжко. Та лисиця знайшла його і під ліжком. І стали його звірі загризати. А Івасьо пожалів та й каже:

– Досить!

Узяв він того розбійника, завів у другу кімнату і там зв'язав. Забрав свою звірину та й пішов до своєї старої хати і говорить до Марусі:

– Забирай пожитки, та й підемо жити до кращого дому.

Приходять вони до того дому. Івась і говорить:

– Ось тут, сестро, ми і будемо жити.

Збирається Івасьо полювати та й каже сестрі:

– Марусю, я піду на влови, а ти можеш ходити по всіх кімнатах, тільки в оцю ось не заходь.

Маруся наварила Івасьові обідати, сіла та й думає: «Що ж то є в тій кімнаті, що брат не дозволяє мені заходити?»

На другий день пішов Івасьо знову полювати. А Маруся заходить у ту кімнату, в яку брат їй не дозволяв, – аж там розбійник. Маруся його і полюбила. От він і говорить до неї:

– Марусю, дай мені води напитися.

Коли Маруся подала йому води, він визволив одну руку, а коли дала поїсти, визволив і другу та й каже:

– Ти взнай, який твій брат сильний.

А Маруся його й питає:

– Як же я взнаю, який він сильний?

А розбійник говорить:

– Зв'яжи шовкову нитку в десять сталок, а якщо порве, то зв'яжи в двадцять.

Зв'язала Маруся в десять сталок нитку та й говорить до Івася:

– Візьми, брате, перерви оцю нитку.

Івась, нічого не підозрюючи, узяв та й порвав.

Тоді Маруся зв'язала в двадцять сталок. А Івасьо говорить:

– Сестро, розв'яжи-но мені руки, бо не розірву.

На той час Маруся звірину в льох зачинила і каже:

– Ось тут тобі, брате, життя кінчається.

Відчинила двері – і вийшов розбійник та й каже до Івася:

– Тепер я тебе вб'ю!

А Івасьо говорить:

– Це вже ваша воля, тільки дозвольте мені перед смертю в сопілку заграти.

Коли заграв Івасьо на сопілку, то почула його звірина, а ведмідь і говорить:

– Щось трапилося з Івасьом, що він нас викликає. Давайте, браття, вибиратися з льоху на поверхню.

Івасьо грає, а розбійник і каже:

– Ну, досить уже в сопілку грати, будеш ти вже помирати.

А Івасьо його просить:

– Дозвольте мені ще три рази в сопілку заграти перед моєю смертю.

Заграв Івасьо один раз – звірів немає. Заграв удруге – немає. А розбійник і говорить:

– Ну, досить! Я тебе вбиваю.

Та Івасьо заграв третій раз – і вскочили звірі через вікно до хати, схопили розбійника за груди. А Івасьо і говорить:

– Не мені смерть, а тобі. Убив би я тебе, але вже прощу, тільки не будь розбійником.

А розбійник плаче і обіцяє більше не розбійничати. А до Марусі Івасьо говорить:

– Ну, сестро, від цього дня ти мені не сестра, а я тобі не брат.

Дав Івасьо Марусі в'язку сіна і говорить:

– Коли з'їси цю в'язку сіна, тоді приходь до мене і будеш моєю сестрою.

Та й вигнав її у світ. А сам залишився зі своєю вірною звіриною. Живе, поживає та добра наживає. Тут і казці кінець.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)