Золотий скарб сонця (в’єтнамська казка)

***

Золотий скарб сонця (в'єтнамська казка)

Давно колись жив собі хлопець-сирота. Був він такий бідний, що біднішого, мабуть, і не буває. Хотів він випалити шмат лісу, щоб хоч город посадити, але в нього й мотики не було, хотів рубати дерева – не було і сокири. Тільки й майна в сиротини, що ніж завбільшки із палець. А їсти хочеться! От і мусив хлопець нишпорити по лісовій хащі, по горах, вишукуючи дикі їстівні плоди.

Іде він якось лісом, аж бачить – росте величезне дерево дуже цінної породи. Прикинув хлопець: якщо зрубати дерево й обміняти на кукурудзу, то вистачить їжі на цілий місяць. Тільки як його повалити? Адже те дерево – в два обхвати завтовшки, а в нього є тільки ніж завбільшки із палець...

Став хлопець різати дерево. Та де там! Тільки подряпинку зробив, а вже стомився. Стоїть він і голову сушить, як же йому бути.

Аж тут прилетів шуліка.

– Що ти тут робиш? – питає в хлопця.

Той і розповів йому, що немає в нього ні мотики, аби город посадити, ні сокири, аби рубати дерева і продавати людям дрова. А їсти хочеться, тож і мусить малим ножиком зрізати дерево.

– Слухай-но, сиротино, йди додому,– каже шуліка.– Поший торбу й завтра принеси її мені. Я тобі допоможу.

Хлопець так і зробив.

Шуліка взяв ту торбу в лапи й полетів. Довго його не було, а коли прилетів назад, торба була повна-повнісінька й важка. Розшморгнув її сиротина – аж там стільки золота й срібла, що й не злічити. Срібло виблискує, наче місяць, а золото, мов сонечко, сяє.

– Де ти набрав стільки золота й срібла? – питає хлопець у шуліки.

– На небі його – як сміття,– відповідає той.– Срібло нападало з місяця, золото – з сонця.

Подякував хлопець шуліці, подався додому, купив собі все необхідне і став жити щасливо.

А поблизу жив багатій Занг Ту Сау, дуже скупий і пожадливий. Почув він, що в бідного сиротини повна торба золота й срібла,– і не їсть, не спить, все думає, як би йому роздобути такий скарб. Аж схуднув, так йому хотілося золота й срібла! Став він думати й гадати – аж почорнів од дум. Нарешті придумав: треба й собі стати сиротою.

Якось, коли його батько й мати поснули, він узяв ножа та й зарізав їх.

– Тепер і я сирота! – зрадів Занг Ту Сау.

Він узяв ножа завбільшки із палець і пішов у ліс – зрізати цінне дерево в два обхвати завтовшки.

Прилетів шуліка, розпитав його і теж звелів пошити торбу. Занг Ту Сау приніс торбу і став просити, щоб шуліка взяв і його з собою,– він сам набере і срібла, й золота. Довго просив, нарешті шуліка погодився.

Занг Ту Сау набив торбу сріблом і одвіз її на землю. Потім зажадав, щоб шуліка мерщій віз його по золото. Шуліка одвіз. Зажерливий багатій заходився гребти золото і ніяк не міг зупинитися: все було йому мало. От уже й ніч кінчається, а він усе гребе.

Прокинулося сонце, Зангові Ту Сау стало жарко. Дивиться – а сонце зовсім близько. Пустився він навтіки, та було вже пізно. Сонце розгнівалося і спалило його на попіл.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)