Золотий птах (киргизька казка)

***

Золотий птах (киргизька казка)

Жив собі на світі бідний старий чоловік. Був у нього один-єдиний син та одна яблуня в саду. Щороку на верхівці яблуні дозрівало однісіньке яблуко. Старий з’їдав те яблуко й одразу ставав молодшим. Та якось ранньої осені, коли єдине те яблуко ще й не дозріло, хтось невідомий зірвав його й зник. На другий рік старий уже пильно стеріг яблуню, та все ж якось задрімав, і яблуко знову зникло. Ще через рік старий послав свою стару стерегти яблуню, але й вона заснула перед світанком, і яблуко хтось украв. Минув ще рік. Цього року яблуню стеріг уже син. Він не спав усю ніч і перед світанком бачить: сідає на яблуню золотий птах і починає довбати яблуко. Хлопець вистрілив з лука, та на землю впала одна лиш золота пір’їна. Показав він батькові ту пір’їну та й каже:

– Піду шукати золотого птаха.

Осідлав хлопець коня й вирушив у дорогу. їхав він, їхав, аж поки дістався до роздоріжжя. Лежить посередині камінь, а на ньому напис: «Ліворуч повернеш – сам пропадеш, праворуч повернеш – кінь пропаде».

«Хай краще кінь пропаде, ніж я маю пропасти»,– подумав собі хлопець і рушив дорогою праворуч. їде він день, їде другий, сам уже зголоднів, і кінь його вибився з сили. Аж вибігає йому назустріч величезний вовчисько. Хлопець скочив з сідла, зарізав коня й віддав його вовкові.

– Велике спасибі тобі за те, що ти сам зарізав свого коня й нагодував мене. Коли так – сідай на мене, миттю довезу тебе, куди ти тільки скажеш,– каже хлопцеві задоволений вовк.

– Шукаю я золотого птаха, – мовив юнак.

– Сідай на мене й заплющуй очі.

Сів хлопець на вовка й очі заплющив. Довго мчали вони по крутій дорозі через гірські перевали. Коли ж юнак за наказом вовка нарешті розплющив очі, він побачив велике місто й зіскочив на землю.

– Птах ось у цьому палаці. Тихенько проберися туди, схопи птаха й мерщій повертайся. Та лови його не за ноги, а хапай за крила,– каже хлопцеві вовк.

Зайшов юнак у палац та й забув вовків наказ: схопив золотого птаха за ноги. Дзвіночки на ногах птаха голосно задзвеніли, почула їх сторожа, і юнака схопили.

Наступного дня, коли хан допитував хлопця, він розповів:

– У мого батька є яблуня. Щороку він з’їдав єдине яблуко, що дозрівало на її верхівці, й одразу молодшав. Останні ж чотири роки те яблуко з’їдає золотий птах, і мій батько геть занепав на силі.

– Ти дбайливий син. Я віддам тобі золотого птаха, але тільки тоді, коли приведеш мені золотогривого й золотохвостого коня, що його має сусідній зі мною хан, який живе ось за цим перевалом, – сказав хан.

Сумний і невеселий повернувся хлопець до вовка й розповів йому ханову умову. Посадив вовк хлопця до себе на спину й знову помчав.

– Розплющ очі,– наказав йому вовк, коли вони зрештою зупинилися.– Бачиш стайні, тут їх сорок, а он далі окремо стоїть одна. В ній і прив’язаний золотогривий та золотохвостий кінь. Іди й виводь його, але не веди за вуздечку, берись рукою за гриву.

Пішов хлопець, але знову забув застереження вовка й узяв у руки вуздечку. Задзвенів дзвоник, сторожа схопила хлопця й повела до хана. Розказав юнак, чого прийшов. Вислухав його хан та й каже:

– У мого сусіда-хана надзвичайної вроди донька. Приведеш її до мене я віддам тобі свого коня.

Ще дужче засмутився юнак і розповів усе вовкові. Знову мчали вони кудись. Починало світати, коли вони зупинились, і хлопець розплющив очі.

– На цей раз піду я сам, – сказав хлопцеві вовк.

Уранці вийшла ханова дочка на прогулянку: поперед неї йде сорок дівчат, а позад неї – іце сорок. Побачив хлопець ханову дочку й закохався в неї.

Тим часом вовк сховався за деревом, підстеріг красуню, схопив її й кинувся бігти, узявши на себе ще й хлопця.

Поки їхали, хлопець з дівчиною покохали одне одного. Стали вони благати вовка:

– Тепер ми не зможемо жити порізно. Зроби так, щоб ми не розлучались ніколи.

– Не побивайтесь, я ладен усе зробити для вас, – пообіцяв вовк.

Коли під’їхали до міста і хлопець та дівчина скочили на землю, вовк перекинувся дівчиною незрівнянної вроди. Хлопець привів її до хана і сказав:

– Ось та красуня, про яку ти мріяв.

Хан подякував юнакові і віддав йому золотогривого та золотохвостого коня. Сіли хлопець з дівчиною на того коня й поскакали далі.

Підійшов хан до красуні, хотів обняти її, але дівчина раптом стала вовком; клацнув той вовк зубами... і роздер хана.

Коли вовк наздогнав дівчину з хлопцем на золотогривому коні, той попросив вовка:

– Не хотів би я втрачати й цього коня. Хай він залишається назавжди моїм.

– Виконаю ще й це твоє бажання,– погодився вовк.

Коли під’їжджали до міста, вовк обернувся конем, хлопець

повів його до хана. Хан подякував юнакові й віддав йому золотого птаха, юнак разом з дівчиною сів на коня й поскакав далі.

Хан того ж дня осідлав коня й рушив з джигітами на полювання. В горах пустили вони своїх коней пастися, самі полягали спочити та й поснули. А коли прокинулись, не було ні їхніх коней, ні золотогривого та золотохвостого коня... Довелося ханові з почтом повертатися додому пішки.

Тим часом вовк догнав хлопця й дівчину верхи на золотогривому коні з золотим птахом і попрощався з ними. Молоді повернулися до батьків. І знову батько щороку їв єдине яблуко з єдиної своєї яблуні, вирощував насіння й зажив собі радісно й щасливо.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)