Золота сопілка (китайська казка)

***

Золота сопілка (китайська казка)

У далекому гірському селищі жила колись удова з дочкою. Донька дуже любила одягатись у все червоне, тому її й прозвали Хун Мей – Червона Сестричка.

Пішли вони якось з матір’ю в долину. А тут несподівано налетів вихор. Над їхніми головами закружляв злий дракон. Спустив він униз свої кігтисті лапи, схопив дівчину й поніс її на захід. Крізь пориви вітру мати ледве почула, що сказала їй дочка на прощання:

– Врятувати мене може лише братик. Мамочко, дорогенька, не забувайте мене!

«Звідки той братик візьметься, коли в мене лише донька?» – подумала вдова, дивлячись заплаканими очима вслід драконові. Додому мати йшла, насилу пересуваючи ноги. Іде вона, йде і раптом зачепилася своїм сивим волоссям за гілку. Почала виплутуватись, аж бачить: па гілці червоніє ягідка. Зірвала вона ту ягідку і з’їла.

На ранок у жінки народився круглоголовий червонощокий хлопчик. Назвала вона його Ян Мейцзи. Хлопчик ріс так швидко, мов із води. Через кілька днів йому вже можна було дати років з чотирнадцять. Матері дуже хотілося

послати сина визволяти дочку, та не наважувалася вона ризикувати його життям і тільки потай лила гіркі сльози.

Пролетіла якось над їхньою хатою ворона й прокричала:

Сестриця плаче, гірко плаче в печері презлющого дракона. У неї міцно скуті руки, закривавлена спина. Плаче сестриця, тяжко ридає.

Почув це хлопець та й питає матір:

– Мамо, а хіба в мене є сестра?

– Є у тебе, синку, старша сестра! Любила вона наряджатися у все червоне, тому її прозвали Хун Мей. І зовсім недавно забрав її злий дракон. Багато людей він уже загубив.

Виламав Ян Менцзи велику палицю й каже:

– Піду я, мамо, та вб’ю того дракона. Врятую і сестру, й решту людей від страшного лиха.

Стала мати біля дверей, подивилась синові вслід і тихо заплакала.

Кілька днів ішов Ян Мейцзи, коли ж бачить: на дорозі лежить величезний камінь. Ні обійти його, ні об’їхати. Камінь гладенький-гладенький, не так ногу поставиш – можна посковзнутись. Узявся хлопець за камінь руками, вперся плечима, напружився – і камінь полетів у провалля. А на тому місці, де він лежав, заблищала золота сопілка.

Узяв Ян Мейцзи сопілку в руки, приклав до вуст, і полилися чарівні звуки. Рантом бачить, що довкола нього танцюють жуки, черв’ячки, жаби, ящірки. Гучніше грає сопілка – вони швидше кружляють у вихорі танцю, сопілка стихає – танок припиняється.

– О, тепер я знаю, як розправитись із злим драконом.

Пішов він далі. Ішов ще кілька днів. І нарешті дістався височенної гори. У тій горі побачив кам’яну печеру, а біля входу до неї скрученого в клубок злого дракона. Обабіч його купами лежали людські кістки. У печері стояла дівчина в червоному вбранні із залізним ломом у руках. Довбає вона тим ломом скелю, щоб просторішим стало драконове житло, а злий дракон час від часу шмагає її кінцем свого хвоста по спині й промовляє:

– Не хочеш іти за мене заміж – довбай печеру. Не видовбаєш до призначеного часу – кепсько тобі буде!

Упізнав Ян Мейцзи свою сестру, видобув із кишені сопілку й почав грати. Хотілося дракону чи не хотілося, а довелося стати на ноги і піти в танок. Він то високо підстрибував над землею, то корчився, то ходив по колу. Швидше грала сопілка, швидше і дракон звивався. Сестра вискочила з печери, щоб глянути на це диво, побачила брата, підбігла до нього, хотіла поговорити, а він махає їй рукою. Мовляв, не заважай, бо, як перестану грати, дракон накинеться на нас і поїсть обох.

Дедалі швидше грала сопілка Яна Мейцзи, дедалі хутчій вистрибував дракон, а з очей у нього вилітав вогонь, з носа клубками виривалася пара. В горлі у нього клекотіло, і ось, нарешті, він почав благати:

– Послухай, брате! Не грай, не муч мене. Відпущу я твою сестру, тільки пожалій мене!

Ян Мейцзи не вірив жодному слову підступного дракона. Не виймаючи сопілки з рота, він поступово відходив до глибокого провалля. Дракон слухняно посувався за ним, аж поки зірвався. Але й на дні провалля він танцював, корчився й звивався.

Стомився дракон, уже й вогні в його очах сяяли не так яскраво, і пара з носа виривалася все меншими клубками.

– Ох-хо-хо! Пожалій мене, братику! – заволав він охриплим голосом.

– Пожалію,– відповів йому Ян Мейцзи,– якщо пообіцяєш сховатися у глибокій ущелині і більше людям зла не чинити.

– Обіцяю! – закивав дракон головою.

Сопілка замовкла.

Золота сопілка (китайська казка)

Узяв Ян Мейцзи сестру за руку, і вони, щасливі й радісні, пішли додому. Та тільки завернули за ріг скелі, як позаду них щось зашуміло. Вернулись вони і бачать, що дракон підвів голову і ось-ось полетить за ними навздогін.

– Колодязь копають до самої води, траву косять до самого кореня,– сказала сестра братові,– тож і з драконом треба боротись до кінця. Тільки мертвий дракон людям не страшний.

Ян Мейцзи знову підійшов до провалля і почав грати. Дракон знову скотився на дно і застрибав, закружляв там. Сім днів і сім ночей грав хлопець, поки з дракона вийшов увесь дух. Брат і сестра взяли його за лапи і потягли додому.

Зраділа матуся, побачивши, що обоє дітей її повертаються додому живі й здорові.

Наступного дня здерли вони з дракона шкуру і покрили нею дах будинку, а з кісток вийшли добрячі стовпи та балки. З рогів зробили плуга. І орав той плуг глибоко й хутко. Не треба й підганяти. Виорав брат величезний лан, засіяли його пшеницею та рисом, зібрали багатий урожай і зажили щасливо.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)