Живий мрець (українська народна казка)

***

Живий мрець (українська народна казка)

В однієї жінки був чоловік, такий собі вайлуватий та неповороткий, та ще і не мав усіх дома. Хоча він був і роботяга, але усе ж жінці нудно, що він небалакучий і непоказний собі, і не такий красень, як інші мужики або як ось її кум, хай здоров бував.

А той кум таки дуже їй сподобався, дістав-таки жменьку куминої ласки. Не раз, не два балакали, було, куми, як би здихатись Максима – так звався кумин чоловік. Жінка хитра на вигадки; от і додумалася Максимиха, що зробити: давай вона щодня говорити мужикові своєму, що він хворий, усе нездужає, хоча той почувався добре.

Чи приїде чоловік з поля або з лісу – жінка зараз до його назустріч:

– Що ти, чоловіче, такий хворий, зовсім змарнів?

А тут, як спеціально, де не візьмись і кум, і той йому тієї ж:

– Що ти такий блідий, куме? Зовсім ледве ноги волочиш!

Чоловік і справді повірив, що він недужий.

Раз якось повернувся Максим з поля, дуже втомився, не віддихається. Жінка зараз до нього:

– Ляж, чоловіче, на лаву: ти зовсім вмираєш. І-і-і, ти, Боже мій!

Чоловік послухався, ліг, згорнув руки, мов перед смертю, а жінка як удариться об поли, як заголосить:

– Що мені робити на світі? Ти вмер, чоловіче? Побіжу до кума, спитаю, чи справді ти вмер?

Прийшов кум, поглянув на Максима та й пита:

– Чи давно він вмер?

А жінка й каже:

– Та він, як приїхав учора з поля, ледве коня розпріг та ввійшов у хату та й вмер. – Та як заголосить: – На кого ти мене, Максиме, покидаєш?

А кум і собі додає:

– Добрий був чоловік Максим, та вмер!

А Максим усе чує та думає, що справді він умер. «Бо якби не вмер, – міркує собі Максим, – то чого б же жінка голосила. Або й кум каже, що я вмер». Лежить собі, не ворухнеться. От жінка й каже кумові:

– Зроби, будь ласка, домовину, а я побіжу до попа, щоб прийшов завтра поховати!

Кум швидше за сокиру, зробив домовину, а жінка накрила його полотном, ніби мерця; а як побачила, що йде піп, давай побиватись за Максимом, підняла голос. Прийшов піп і пита:

– Чи давно він вмер?

– Та ще позавчора, як тільки приїхав з поля.

Відправив піп похорон, закрили Максима кришкою в домовину, а він усе мовчить; так його понесли й на кладовище.

А до кладовища, бач, було дві стежки; одна – в об'їзд кругом – дальша, друга – навпростець, через болото, – ближча.

Понесли Максима в домовині…

Донесли вже його до того місця, де дорога розходиться, і міркують собі люди, куди б його нести: чи в об'їзд, кругом, чи прямо, через болото.

Поставили домовину й радяться між собою, і потім вирішили нести навпростець, підняли домовину й несуть.

От тут уже Максим не втерпів, бо бачив, що люди зовсім не знали цього шляху, та як гукне з домовини:

– Не несіть навпростець, бо я позавчора втопив на болоті шкапу, насилу витяг.

Люди полякалися, кинули домовину на землю й відскочили геть; кришка з домовини зіскочила, Максим випав і лежить мовчки. Опам'ятався першим піп, наблизився до Максима та й питає:

– Чого ти, Максиме, лежиш?

– Та я ж вмер!

– Хто тобі сказав, що ти вмер?

– Та жінка сказала, ще й кум сказав, що я вмер.

– Уставай же, Максиме, тепер ти ожив! – говорить піп.

– Та чи справді я ожив?

– Та ожив же, я тобі кажу.

Підвівсь Максим і пішов додому – не на радість ні кумові, ні жінці.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)