Жінка, що мешкала в пляшці (англійська казка)

***

Жінка, що мешкала в пляшці (англійська казка) Колись давно одна літня жінка мешкала у величезній пляшці. У кущах лежала драбина, і щоразу, як потрібно було опинитися всередині, старенька приставляла її до шийки.

Якось жінка, проходячи повз озеро, побачила на березі рибалку, який закинув у воду сіті. Невдовзі виявилося, що чоловік спіймав лише одну лускату.

– Агов, містере! – звернулася бабуся. – Продай улов.

– Із Вас пенні, – засміявся чоловік.

Це все, що було в гаманці. І старенька, щось бурмочучи, забрала рибку та вирушила додому. Щойно ступила декілька кроків, як луската мовила людським голосом:

– Добродійко, відпусти. Адже я така маленька, що скільки б ти не смажила, нічого путнього не вийде.

«Справді, такою не наїсися», – погодилася подумки жінка.

Повернувшись до озера, старенька відпустила рибку.

Тільки-но луската зникла у глибині, як заклекотала вода, й разом із бульбашками на поверхні з’явився зелений чоловічок.

– Так ось хто мене врятував, – пробурмотів малий незнайомці, спритно вискочивши на берег. – Ти розумно вчинила. І я, водяний ельф, віддячу. Що бажаєш?

Жінка розгубилася – ніколи в житті не доводилося розмовляти з такими істотами:

– Дякую, нічого… Адже маю помешкання – стару пляшку з червоної глини… А щодо їжі, то є і хліб, і риба. Справді, нічого не потрібно.

Чоловічок поміркував, а потім вирішив:

– Гаразд. Якщо колись щось буде потрібно, приходь на це місце та тричі плесни в долоні. З’явлюся й виконаю твоє бажання.

І ельф зник у воді, а старенька повернулася додому. Та коли залазила у пляшку, то подумала, що ліпше мати будиночок із дверима та віконечками. Міркуючи про це, вранці наважилася піти до озера.

Жінка тричі плеснула в долоні, й разом із бульбашками з’явився чоловічок. Вискочивши на берег, запитав:

– Ну, що надумала?

– Напевно, справжнє щастя мати звичайний будиночок. І заходити через двері, а то драбина щороку стає для мене все важчою.

– Що правда, то правда, – погодився водяник і зник у воді.

Старенька повернулася в селище. І замість червоної глиняної пляшки побачила гарненький рожевий будиночок. Біля нього росли квіточки, а двері були привітно відчинені.

Жінка зайшла всередину, де знайшла свій стільчик, маленький круглий столик і полицю з посудом. Старі меблі мали не дуже гарний вигляд у новому будиночку. Біля озера жінка зголодніла, але, сівши обідати, відчула, що стілець жорсткий, а стіл незручний.

Отож наступного дня старенька знову вирушила до водяника. Діставшись озера, тричі плеснула в долоні, й чоловічок вискочив на берег.

– Ну, що тобі? – невдоволено поцікавився той.

– Не гнівайся, хіба забув, хто тебе врятував? Ось яка справа: чи не заміниш мені меблі? А то старі мають просто жахливий вигляд.

– Гаразд, – буркнув чоловічок і зник у воді.

Бабуся повернулася додому. У кожній кімнаті тепер стояли гарненькі стільці, а стіл пахнув фарбою. Полиця теж була новенькою, а посуд просто сяяв.

– Здається, все, – подумала жінка. – Ось тільки набридло ходити на базар пішки. Чи не завести поні?

І наступного дня старенька подалася до водяника.

– Знову прийшла? – похмуро поцікавився зелений.

– Так. Мені потрібен поні. Зі стрічкою у гриві та дзвіночком на шиї. Чи забув, як викупила тебе в рибалки?

Водяник фиркнув і зник.

Старенька повернулася додому й біля ґанку побачила припнутого поні зі стрічками у гриві та дзвіночком на шиї.

– Як же мені на гривастому їздити? – подумала жінка. – Не трястися ж верхи – потрібен візок.

Ледве дочекавшись ранку, сіла на поні й рушила до озера. А коли з’явився водяник, почала розповідати про візок.

– Ніяк не вгамуєшся, нерозумна жінко! – вигукнув чоловічок. – Дивися, щоб тобі не нашкодила жадібність!

І ельф поліз у воду. Бабуся хотіла ще щось запитати, та, озирнувшись, побачила, що поні вже запряжений у гарненький дерев’яний візочок.

Цілу ніч жінка не спала й міркувала, що б іще випросити у водяного.

– Слуги! – зраділа своїй здогадці старенька. – Тільки кучера, покоївки та кухаря й не вистачає!

І щойно зійшло сонце, жінка помчала до озера. Там вона заплескала в долоні, і знову з’явився зелений чоловічок.

– Я врятувала тобі життя, отже, тепер виконуй усі вказівки… – розпочала старенька. – Мені потрібні кучер, покоївка й кухар.

І літня жінка, крутнувшись на підборі, вирішила якомога швидше повернутися додому, щоб побачити нове диво. Проте і візочок, і поні зникли. Поглянула на місце, де стояв чоловічок – теж порожньо. Тільки круги водою розходяться...

Бабуся вирушила додому пішки. А коли прийшла, то замість рожевого будиночка побачила червону глиняну пляшку, а в кущах – стару драбину.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)