Всемогутня Катгиргин (чукотська казка)

***

Всемогутня Катгиргин (чукотська казка)

Давно колись на Чукотці жила всемогутня Катгиргин. Де стояла її яранга, ніхто не знав, але появлялася вона скрізь і багато всякого лиха коїла людям. Прийде, бувало, мисливець з полювання, скине моржа з нарт і починає його розбирати. Раптом дивиться, а під ножем у нього не морж, а звичайнісінький камінь. А то ще, бувало, прибіжить заєць до стійбища і танцює, немовби просить: «Бийте мене!» Мисливці схоплять рушниці, приціляться, а вистрілити не можуть. Дивляться, а в них замість рушниць собачі хвости в руках.

Розповідали, нібито Катгиргин на тисячі верст довкола владарювала. Буцімто в неї така сила таємна була. Захоче, наприклад, людину в звіра перетворити – дмухне, плюне, і замість людини який-небудь песець з’явиться.

А ще подейкували, начебто слугами були в неї рибка-сайка, сірий зайка, олень рогатий, вовк зубатий, медуза слизька, біла лисиця, кайра, чорна птиця, північна берізка та мох підсніжний. І всі ці слуги також таємну силу мали. Правда, вони не у все могли перетворювати ворогів своїх, а тільки в найбезневиннішу істоту та й то один раз у житті, коли їм самим смерть загрожувала.

Така була воля всемогутньої Катгиргин.

Багато чув про це мисливець Тинен, однак не у все вірив.

Одного разу прийшов він із полювання та й каже жінці:

– Чого це ти, жіночко, все лежиш? Взяла б хоч кухлянку полатала. Бачиш, уся в дірках.

– Візьми й латай, як маєш охоту.

– Стомився я, та й не чоловіче це діло...

– Діло твоє, а мені спати хочеться!..

– Що ж це таке? – здивувався Тинен.– Я перемерз, зголоднів, а ти й доброго слова не скажеш.

Посварився мисливець з дружиною і надумав піти од неї.

Узяв шматок в’яленого м’яса за пазуху, закинув за плече рушницю та й пішов, куди очі бачать.

Чи довго йшов, чи недовго, аж бачить – перед ним ущелина. Ліворуч і праворуч чорні скелі стоять, голими шпилями небо підпирають. А тут саме вечір заходить. Подумав Тинен: «Куди в темряві підеш, треба на ніч влаштовуватись». Дивиться, попереду печера. «Що ж,– думає,– зайду». Не встиг він і кроку ступити, як із печери вийшла баба – худа, горбата, з гачкуватим носом, голова сторчма стоїть, зуби, наче ікла в моржа,– довгі-довгі.

– А-а... Тинен?.. Давно чекаю!..

Здивувався мисливець: звідки вона його ім’я знає?

– Я все знаю!..– каже стара.

Тільки тепер Тинен зрозумів, що він потрапив до лап самої Катгиргин. Що ж його діяти?

А вона далі веде:

– Багато в мене всяких слуг: і птахи, і звірі, і рослини різні, а людини немає... Слухай же, мисливче, віднині ти будеш моїм слугою!.. Робитимеш усе, що я тобі накажу!

– Не бажаю бути твоїм слугою! – Схопився Тинен за рушницю.

– Чи ти ба, який меткий! Ха-ха-ха! Убити мене, либонь, хочеш? Спершу поглянь, із чого стрілятимеш!

Глянув мисливець, а в нього в руках замість рушниці звичайнісінька палиця.

– Будь ти проклята! – замахнувся палицею Тинен.

Стара перекинулася через голову, й одразу ж така хуртовина зірвалася, що довкола стало темно, як уночі.

Зарився мисливець у сніг, жде, поки хуртовина стихне, а вона й не думає стихати, ще дужче шаленіє. Ждав-ждав, бачить, на місці нічого не висидиш. Підвівся й рушив далі. Довго ходив, страшенно стомився Тинен, упав на сніг і заснув. А коли проснувся, бачить: перед ним та сама печера, та сама страшна баба сидить, оленячими рогами волосся розчісує.

– Ну як, мисливчику, тепер згоден? – питає.

– Добре,– каже він,– згоден. Тільки дай мені спершу поїсти.

Трусонула стара космами, й одразу ж оленяча запряжка з’явилась. А в нартах усілякі страви: і тюленяча печінка, й оленина, і м’ясо в’ялене, що копальхою звуть... Усе перепробував Тинен, наївся досхочу ще й за пазуху дещо сховав.

– Ну от і гаразд,– каже стара.– Тепер я ляжу спати, а ти нікого сюди не пускай. Пустиш – на крижану бурульку перетворю!

Стоїть мисливець біля печери, важку думу думає. А в цей час білий ведмідь до печери підходить, хоче всемогутню Катгиргин бачити.

– Не пущу,– каже мисливець.

– Як це – не пустиш? Я її найперший слуга!

– Хоч би хто ти був, а йди, звідки прийшов.

Розізлився ведмідь, зуби вищирив, от-от на мисливця

кинеться. Підняв мисливець рушницю, обидва курки звів.

– Стривай,– каже ведмідь,– не стріляй. Дай подумати,– і зненацька як рявкне: – Будь ти зайцем!

І став Тинен зайцем. Пострибав у печери, спробував узяти рушницю – нічого не виходить. Тоді зрозумів, що в нього тепер один порятунок – ноги. Повернувся, зробив петлю і дременув у стійбище. І сам того не помітив, як опинився біля своєї яранги.

– Відчини, жінко, це я, твій чоловік Тинен!

Виглянула жінка з яранги та як зарегоче:

– Де ж це видано, щоб мій чоловік та був зайцем!.. Геть звідси, поки собак не спустила!

Перелякався заєць і побіг у тундру. Там спокійніше. Довго біг, зголоднів, а довкола ні билинки, усе білим снігом замело. Сів заєць і заплакав гіркими сльозами. Раптом бачить, там, де впали сльозинки, розтанув сніг і мох-ягель показався. Перелякався ягель, що його заєць з’їсть, та як крикне:

– Будь ти тюленем!

І став заєць тюленем. Лежить на снігу, про воду мріє. А до моря не близька дорога. Цілий день повз. Таки доповз. Пливе тюлень морем, а попереду рибка-сайгак жирує. «Ага, – думає тюлень,– ось чим я повечеряю». Тільки погнався за нею, а вона:

– Будь ти вовком!

І став тюлень вовком. Б’є лапами по воді, от-от утоне. Насилу вибрався на берег. Стоїть біля каменя, увесь у крижаних бурульках, тремтить, зуб на зуб не попадає. А тим часом біла лисиця біжить. Вовк за нею. От-от наздожене, уже зубами хвоста дістає. Тут лисиця звернула вбік та як крикне:

– Будь ти кайрою!

І зробився вовк кайрою. Летить кайра над морем, ледве на крилах тримається – так їсти хоче. Побачила медузу – і до неї. А медуза як закричить:

– Будь ти оленем!..

І стала кайра оленем. Пливе олень по морю, самі роги з води стирчать. От-от утоне. На щастя, море почало замерзати, і він по кризі вийшов на берег. Тремтить від холоду, страшенно їсти хоче, а довкола пусто – тільки сніг та скелі. І побіг олень у тундру. Біжить, а на дорозі берізка стоїть. «Дай-но хоч кори з’їм»,– думає олень. Тільки доторкнувся до берізки, а вона:

– Будь ти людиною!

І став Тинен людиною. Прийшов додому, сів на ведмежі шкури і про все, що з ним трапилося, дружині розповідає. Багато на світі бачив, каже, а такого не доводилося.

– Ти ще не те побачиш! – каже дружина.

– Як це? – дивується Тинен.

– А так, щоб ти мене не примушував працювати! Я і є всемогутня Катгиргин!..

У чоловіка по спині мурашки забігали, та він і знаку не подає, головою хитає:

– Нізащо,– каже,– не повірю, щоб моя жінка та отаке вміла. Катгиргин мухою може зробитися, а ти хіба зможеш?

– Не те, що мухою – комаром зроблюся! – гордо заявила дружина. І тільки мовила ці слова, як на очах зникла, наче крізь землю провалилася. А в яранзі замість неї з’явився маленький комарик. Літає, дзвенить. Тинен йому руку підставив: сідай, мовляв, попий крові. Сів комарик на волохату руку мисливця і почав свій тоненький носик у шкіру втикати, а мисливець – лясь його! – і розчавив.

Відтоді, кажуть, і не стало всемогутньої чарівниці Катгиргин на Чукотці.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)