Вітри й дітвора (японська казка)

***

Вітри й дітвора (японська казка) Було це дуже давно.

 Одного осіннього дня сільські діти гралися на моріжку біля храму.

 Раптом підійшов до них незнайомий чоловік і запитав:

 – Чи не хотіли б ви, хлоп’ята, податися кудись, де можна поласувати хурмою та грушками?

 – Чому ж ні, хотіли б! – відповів один хлопець.

 – Чому ж ні, хотіли б! – підхопили інші.

 – Ну, то я вас усіх заберу з собою,– сказав незнайомий і випустив ззаду щось схоже на хвіст.– Хапайтеся руками за оце і міцно тримайтесь.

 Раптом знявся вітер і шугнув у небо, а за ним – чоловік із дітьми. Поля й храмова покрівля опинилися внизу і щораз меншали й меншали.

 Невдовзі незнайомий з дітворою, що трималася його хвоста, опустився у якомусь лісі. Хоч куди глянь – скрізь росли груші і дерева хурми; їхнє гілля вгиналося під смачними плодами.

 – їжте, діти, їжте,– припрошував чоловік розгублених хлоп’ят, обтрушуючи дерева.

 Діти не дали себе довго просити – збирали хурму та грушки і зі смаком їх наминали. Не відставав од них і незнайомий.

 А тим часом зайшло сонце і надворі смерклося.

 Зненацька чоловік похопивсь і сказав:

 – Мало не забув! Мені ж треба ще в одне місце! Та й вам, хлоп’ята, час додому.

 Тут знову знявся вітер, і незнайомий зник.

 Покинуті хлоп’ята розгубилися: адже вони не знали, як їм повернутися додому.

 – Я хочу додому! – заплакав один.

 – І я!..– вторували йому інші.

 Саме тоді вдалині блимнув вогник.

 – Мабуть, хтось іде до нас! – зраділи діти.

 Вони перестали плакати і, побравшись за руки, рушили на вогник.

 Незабаром вони опинилися перед великим будинком. Заглянули всередину, дивляться – сидить самотня бабуся.

 – Хто в тій хаті живе? – І спантеличені хлопці перезирнулися.

 – Байдуже. Заходьте,– озвалася бабуся.

 Хлоп’ята боязко переступили через поріг.

 – Звідкіля ви?

 – Нас привіз сюди на довгому хвості якийсь чоловік, почастував хурмою та грушками і несподівано зник... – відповіли діти й заплакали.

 – Я все зрозуміла. Не журіться, я вас швидко відправлю додому, але спершу попоїжте.

 Бабуся пригостила їх білісіньким рисом з гарячою підливою, а тоді мовила в бік сусідньої світлиці.

 – Чуєш, братику, вставай!

 – Що сталося, сестрице? – І якийсь заспаний чоловік визирнув із дверей світлиці.

 – З тим Південним Вітром я не дам собі ради – такий він мінливий. Приніс сюди дітей і залишив напризволяще. Пробач, ти не міг би доправити їх додому?

 Як і той незнайомий, чоловік випустив ззаду довгий хвіст і сказав:

 – Мерщій сідайте! Я відвезу вас додому.

 Діти вхопилися за хвіст. Північний Вітер засвистів і злетів у небо.

 А в селі тим часом зчинився переполох, бо вже споночіло, а діти не вернулися.

 Та саме в цю хвилину з неба дмухнув вітер і приніс із собою дітвору.

 Селяни складали руки докупи й вклонялися Північному Вітрові.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)