Вірні звірі (Брати Ґрімм)

***

Вірні звірі (Брати Ґрімм) Давно якось жив один чоловік. Грошей у нього було зовсім мало, і ось з тим, що у нього залишилося, вирушив він мандрувати по світу. Прийшов він якось у село, бачить – збіглись діти, кричать та шумлять.

 – Діти, що у вас тут таке? – спитав чоловік.

 – Та ось, – кажуть вони, – піймали ми мишу, хочемо навчити її танцювати. Подивіться, як кумедно вона бігає!

 Але чоловік пожалів звірятко і сказав:

 – Діти, відпустіть мишу на волю, я вам за це заплачу. – Він дав їм грошей, і вони відпустили мишу; бідне звірятко побігло й сховалося в норку.

 Пішов чоловік далі. Приходить він у інше село, бачить – у дітей мавпа; примушують вони її танцювати й перекидатися, потішаються над нею, не дають їй спокою. Дав чоловік дітям грошей, щоб відпустили вони мавпу. Потім прийшов він у третє село, а там у дітей був на «ланцюгу ведмідь; доводилося йому ставати на задні лапи і танцювати, а коли він гарчав, це їх бавило. Викупив чоловік ведмедя; зрадів ведмідь, що можна стати тепер знов на свої чотири лапи, і пішов він прямо в ліс.

 Роздав чоловік останні свої гроші, не залишилося у нього в кишені і мідного гроша. І каже він собі: «Грошей у короля в скарбниці більше, ніж йому треба; чого мені з голоду гинути, візьму-но я в нього трохи, а зароблю, – поверну їх знов у скарбницю». Забрався він у скарбницю і взяв звідти трохи грошей, але коли він виліз із королівської комори, схопили його королівські слуги. Оголосили його злодієм і привели на суд, а через те, що здійснив він неправе діло, то присудили посадити його в ящик і кинути в ріку. Зробили у кришці ящика дірки, щоб могло проходити в нього повітря, і дали чоловікові глечик води та хліба шматок. Ось і поплив він по річці; і так йому стало страшно, але раптом чує він – щось шкребеться об замок, гризе і стукає. Раптом відчиняється замок, піднімається кришка ящика – стоять перед ним миша, мавпа та ведмідь, – це вони кришку відчинили; колись виручив чоловік їх із біди, а тепер і вони прийшли йому на допомогу. Але звірі не знали, що їм робити далі, і стали вони між собою радитися. А тут викотився до них раптом із води білий камінь, був він схожий на яйце. Ось ведмідь і каже:

 – Він вчасно до нас з’явився, цей камінь чарівний: чий він буде, той і зможе забажати собі все, чого тільки захоче.

 Витяг чоловік із води цей камінь, узяв його в руку і забажав, щоб був у нього замок із садом та королівською стайнею. І тільки вимовив він своє бажання, як сидів уже в замку із садом та королівською стайнею, і все було таким прекрасним і розкішним, що ніяк не міг він намилуватися, на все це дивлячись.

 А проходили в цей час по дорозі купці-торгівці.

 – Дивіться, – сказали вони, – який розкішний збудували замок, але коли ми проходили тут минулого разу, тут були самі лише сипучі піски.

 Стало їм цікаво, прийшли вони в замок, стали чоловіка розпитувати, як зміг він усе це так швидко збудувати. А він їм і каже:

 – Та це не я зробив, це зробив мій чарівний камінь.

 – А що це за камінь такий? – спитали вони.

 Він пішов та приніс його і показав купцям-торгівцям. Захотілося їм той камінь отримати, і вони спитали, чи не можна його буде в нього купити, і запропонували за нього всі свої дорогі товари. Подивився чоловік на прекрасні товари, розбіглися в нього очі, коли побачив їх, а було серце в нього непостійне, воно прагнуло все до нового, і ось дав він себе ошукати, думаючи, що прекрасні товари значно дорожчі за його чарівний камінь, і віддав його купцям-торгівцям. Тільки випустив він його з рук, як миттю зникло разом із каменем і все його щастя, – опинився він знов в зачиненому ящику на річці, і були в нього одна тільки пляшка води та хліба шматок.

 Як побачили вірні звірі – миша, мавпа та ведмідь, – що потрапив він у біду, з’явилися знов до нього на допомогу, але ніяк не могли вони тепер збити того замка – був він значно міцніший, ніж минулого разу. Тоді ведмідь і каже:

 – Треба нам чарівний камінь знайти, а інакше всі наші старання будуть марні.

 А купці залишилися жити в замку. Ось звірі і пішли туди всі разом; і коли були вони вже коло самого замку, ведмідь каже:

 – Миша, зазирни ти в щілину і подивись, як нам бути; адже ти маленька, ніхто тебе не помітить.

 Миша погодилася на це, але невдовзі повернулася й каже:

 – Діло не вийде; я зазирала: камінь висить над дзеркалом на червоному шнурку, по боках сидять дві великі кішки з вогненними очима і його охороняють.

 Кажуть тоді мавпа та ведмідь:

 – А ти ще раз піди туди і почекай, доки хазяїн ляже в ліжко та засне, а потім пролізь у щілину, влізь на ліжко й смикни його за ніс і відгризи йому волосся.

 Пробралася миша знов туди і зробила так, як сказали їй мавпа та ведмідь. Хазяїн прокинувся, став собі ніс терти й каже:

 – Кішки-то мої, мабуть, нікуди не годні: пускають мишей, а ті волосся мені все з голови обгризли. – І він прогнав своїх кішок.

 Ось миша свого і добилася.

 Коли другої ночі хазяїн заснув, забралася миша до нього в кімнату, почала гризти червоний шнурок, на якому висів камінь, доки, нарешті, його не перегризла.

 Упав камінь на підлогу, тут вона й дотягла його до дверей. Але нелегко це було бідній маленькій мишці; і каже вона мавпі, а та стояла за дверима – її чекала:

 – Ти витягни його звідси лапою.

 Діло це було для мавпи неважке, вона взяла камінь в лапу, і пішли вони всі разом до річки.

 Мавпа й каже:

 – Як же нам тепер до ящика дістатися?

 А ведмідь і відповідає:

 – Та це ми влаштуємо! Я увійду в ріку і попливу, а ти, мавпо, сядеш до мене на спину; але дивись, тримайся за мене обома руками, але міцно, а камінь поклади собі в рота. А ти, мишко, залізай до мене в праве вухо.

 Так вони і зробили і попливли вниз по річці. Невдовзі ведмедю мовчати набридло, став він балакати про те та інше й каже:

 – Слухай, мавпо, а ми-то з тобою хоробрі товариші, як ти думаєш?

 Але мавпа промовчала, нічого йому не відповіла.

 – Що це у тебе за манера така, – сказав ведмідь, – товаришам своїм не відповідати? Не люблю я тих, хто не відповідає.

 Тут мавпа довше стримуватися не мала сил, впустила камінь у воду та крикнула:

 – Дурень ти! Як же мені було відповідати з каменем у роті? От він тепер і зник, а повинен у всьому ти!

 – Та ти не сварися, – сказав ведмідь, – ми щось придумаємо.

 Порадилися вони між собою, скликали всіх жабок та інших водяних тварин і кажуть:

 – На вас збирається напасти сильний ворог, треба вам буде якомога більше каменів набрати, а ми збудуємо вам стіну, вона вас захистить.

 Злякалися водяні тварини і натягли каменів звідусюди, і припливла, нарешті, із дна річки стара товста жабка і притягла в роті червоний шнурок із чарівним каменем. Зрадів ведмідь, взяв у жабки камінь і сказав, що тепер усе, мовляв, добре, і можуть вони собі додому спокійно повертатися, – тут він з ними швидко і попрощався. І попливли вони троє вниз по річці до чоловіка, який знаходився в ящику. Зірвали вони чарівним каменем кришку, – з’явилися вони вчасно – весь хліб чоловік уже поїв і всю воду випив і ледь не загинув з голоду. Як тільки взяв він у руки чарівний камінь, забажав собі доброго здоров’я, як миттю перенесло його в прекрасний замок із садом та королівською стайнею, і став він жити без біди. А трьох звірів він залишив при собі, і все життя прожили вони щасливо разом.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)