Упертий зайчик (узбецька казка)

***

Упертий зайчик (узбецька казка)

Так от, щоб ви знали, жив колись зайчик, і звали його Упертюх. Він і справді був упертий, нікого не визнавав і все робив на свій розсуд. Одного дня виліз Упертюх верхи на осла й подався в гості до тітки, що жила по той бік Будякових Хащів.

На березі арика бавилися в піску зайченята. Побачивши Упертюха, вони закричали:

– Вертай назад, Упертюху! Будякові Хащі – небезпечне місце. Самому не можна туди їздити.

Але Упертюх і вухом не повів.

День був спекотливий, а час наближався до півдня. їде Упертюх на віслюкові, а за ними біжить-вибрикує маленький ослик. На голівці в нього китиці барвисті теліпаються, на шиї дзвіночок висить, дзенькає- бренькає.

А в Будякових Хащах жила лисяча сімейка: тато-лис, мама-лисичка і маленьке лисеня. Зачувши дзенькіт дзвіночка, усі троє нашорошили вуха.

– Це неслухняний Упертюх їде,– гукнуло лисеня.

– От ми його зараз провчимо,– сказала лисичка-мама.– Я в нього віслюка вкраду.

– А я – малого ослика,– мовив тато-лис.

– А я роздягну і одяг заберу,– вирішило лисеня.

Їде собі Упертюх і гадки не має, що на нього чигає р тих Будякових Хащах. Половину шляху він уже подолав, але опинився в самісіньких хащах: і до одного краю далеко, і до другого неблизько.

Їде Упертюх попереду, віслюка підганяє, а маленький ослик притомився й став відставати. Упертюх раз у раз назад обертається та малому гукає, щоб не відставав.

Зрештою Упертюхові заболіла шия від того обертання, і він подумав: «Дзвіночок бринить, отже, ослик слідом біжить». І перестав оглядатися.

Помітив це тато-лис, підкрався тихесенько, зняв дзвіночка з шиї в ослика і старому віслюкові до хвоста прив’язав. А ослика собі забрав.

Їде Упертюх далі. На закруті дороги вискочила з чагарів лисиця й питає:

– Куди це ти, зайчику, сам-один їдеш?

Упертюх одразу подумав: «Ця хитрунка може мого ослика вкрасти». Обернувся, а малого, вже немає.

– Вай, ослик мій... де він подівся? – заплакав Упертюх.

– Не плач, зайчику,– стала його заспокоювати лисичка-мама. – Ослик твій відстав і не знає, куди йому йти. Він за отим поворотом стоїть. Іди забери його. А я твого віслюка постережу.

Зрадів Упертюх, зіскочив на дорогу, побіг назад.

– От недотепа,– зареготала лисичка-мама, вилізла на віслюка й погнала його до себе.

Добіг Упертюх до закруту дороги, обдивився: немає ослика. Повернувся назад – віслюка немає, мов і не було ніколи. Злякався Упертюх остаточно. «Так вони й мене самого тут украдуть, якщо я не втечу»,– подумав він і вдарився у ноги.

Біг-біг Упертюх і вибіг на берег ставка, а там сидить маленьке лисеня й гірко плаче.

– Ти чого ревеш? – спитав його Упертюх.

– Ой, братику, біда,– відказало лисеня.– Послала мене мама на базар і дала мені золотий, а він у мене з кишені вилетів і у воду закотився. Що мені тепер робити? З мене ж мати за нього шкуру здере.

– Не плач,– пожалів Упертюх лисеня.

– А ти плавати вмієш? – спитало лисеня.

– Вмію.

Дістань мені золотого. А я тобі за це сто таньга дам,– пообіцяло лисеня.

– Спробую,– зрадів Упертюх і вмить поскидав із себе штанці й сорочку і шубовснув у воду.

– От і мені пощастило своє зробити,– зареготалося лисеня і, забравши одяг, чкурнуло в хащі.

Пірнав-пірнав Упертюх, а золотого так і не знайшов. Виліз на берег – нема лисеняти і вбрання немає. Голий-голісінький додому прибіг. Відтоді Упертюх ніколи вже не потикався сам у Будякові Хащі.

Таньга - срібна монета вартістю 15 – 20 коп. (узб.).

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)