Дерево казок

Як Джек ходив щастя шукати (англійська казка)


Як Джек ходив щастя шукати (англійська казка)

Жив на світі хлопчик. Звали його Джек. Одного чудового ранку рушив він щастя шукати. Не встиг далеко відійти – назустріч йому кіт.

– Куди йдеш, Джеку? – спитав кіт.

– Іду щастя шукати.

– Можна й мені з тобою?

– Атож! – відповів Джек. – Разом буде веселіше.

І пішли вони далі, стриб-скок, стриб-скок.

Недовго йшли – назустріч їм собака.

– Куди йдеш, Джеку? – питає собака.

– Йду щастя шукати.

– Можна й мені з тобою?

– Ходімо! – відказав Джек. – У гурті воно веселіше.

І пішли вони далі разом, стриб-скок, стриб-скок. Недовго йшли – назустріч їм коза.

– Куди йдеш, Джеку? – спитала коза.

– Йду щастя шукати.

– Можна і мені з тобою?

– Авжеж, – відповів Джек. – У гурті воно веселіше.

І пішли вони далі разом, стриб-скок, стриб-скок. Недовго йшли – назустріч їм віл.

– Куди йдеш, Джеку? – запитав віл.

– Йду щастя шукати.

– Можна і мені з тобою?

– А чого ж ні! – відповів Джек. – Чим більша компанія, тим веселіше.

І пішли вони далі разом, стриб-скок, стриб-скок.

Недовго йшли – назустріч їм півень.

– Куди йдеш, Джеку? – питається півень.

– Іду щастя шукати.

– Можна і мені з тобою?

– Звичайно, – відповів Джек. – Чим більша компанія, тим веселіше.

І пішли вони далі разом, стриб-скок, стриб-скок.

Так і йшли, аж тут сутеніти стало. Почали вони думати: де ж їм ночувати? Коли бачать – край дороги будинок.

Джек наказав друзям не галасувати, а сам тихенько підкрався й зазирнув у вікно. Бачить, за столом сидять розбійники і лічать гроші.

Вернувся Джек до своїх друзів і наказав їм: як подасть знак, то щоб усі щосили кричали. От усі приготувалися. Тут Джек подав знак – і: кіт занявкав, собака загавкав, коза замекала, віл заревів, півень закукурікав.Такий галас зняли, що розбійники перелякались і втекли. Тоді Джек із друзями спокійно зайшли в дім.

Та Джек все ж побоювався, що розбійники вночі можуть повернутися. І коли настав час спати, Джек влаштував кота в кріслі, собаку посадив під стіл, козу вивів на горище, вола заховав у підвалі, півневі звелів злетіти на дах. А сам ліг у ліжко.

Бачать розбійники – світло в домі погасло, і послали вони туди одного з своїх по гроші. Та він одразу переляканий прибіг назад й почав розповідати, якого страху натерпівся:

– Увійшов я в дім, – каже, – тільки-но хотів сісти у крісло, а там уже якась стара сидить і в’яже. Як штрикне мене шпицями!

А це був кіт, ви ж знаєте.

– Підходжу до столу, хочу наші гроші забрати, а під столом чоботар. Як шпигоне мене шилом!

А це був собака, ви ж знаєте.

– Кинувся на горище, а там хтось зерно молотить. Як вперіщить мене ціпом – ледве з ніг не збив!

А це була коза, ви ж знаєте.

– Нарешті, спускаюсь у підвал, а там – дроворуб. Як угріє мене обухом! Ледве втік.

А це був віл, ви ж знаєте.

– Та все б нічого, якби не карлик на дахові. Як закричить: “А подать-но його сюди! А подать-но його сюди!..” А я навтіки, та й до вас…

А це півень кричав:”Ку-ку-рі-ку-у”! – ви ж знаєте.


Якщо Ви помітили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту з помилкою та натисніть сполучення клавіш Ctrl+Enter.


Ми Вконтакті Ми на Facebook Ми в Pinterest Ми в Twitter Ми в GooglePlus RSS

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Яндекс.Метрика каталог сайтів Украина онлайн