Дерево казок

Пака з чортами (українська народна казка)


Пака з чортами (українська народна казка)

Жив бідний легінь. Ще змалку він лишився сиротою, не мав ні хати, ані поля. Ходив днинськи селами і наймався у людей до всілякої роботи, бо дуже був розумний і все міг зробити.

Якось не мав що на зуб покласти, бо не знайшов ніякого заробітку. А голод – не є брат, він бідного чоловіка жене й на край світу. І парубок прителіпався в далеке село. Зайшов до одної багацької хати, став коло порога. За столом жандарм, піп і двірник – п’ють горілку, їдять ковбасу і шкіряться до молодої жінки.

– Дайте кавалок хліба, бо уже три дні не їв,– попросив подорожній.

– Зараз дам, чекай! – жандарм вийшов з-за столу і трась парубка в зуби.

Бідолаха встав, пообтирався і подибав до інших господарів. Одні дали поїсти й переночувати.

На другий день парубок вернувся до тієї хати, де його побили, і сказав чоловікові:

– Прийміть, газдо, на службу. Грошей не візьму, а заплатіть мені просто сажею.

Газда собі подумав, що коло хати все одно нема кому робити, бо його жінка цілий день сидить перед дзеркалом чи бігає в село на витрішки. А наймит – дешевий. Сажа й так марнується…

– Служи, легіню! Та скажи: у що будеш збирати ту сажу?

– У ваших хоромах зроблю велику паку і туди буду зсипати.

Парубок зробив із дощок паку і переклав її на три перегородки. Потім вимітав сажу і зсипав у ті перегородки.

Одного дня газда чомусь засумував.

– Чого зажурилися, вуйку? – спитав парубок.

– Та як маю тішитися, коли до жінки задивляються жандарм, піп і двірник? Хіба я годен воювати з тими валігурами? Біда та й годі…

– Не журіться, вуйку. Скажіть, жінці, що йдете на ярмарок, а самі сховайтеся в корчах. Я свисну на вас, коли треба буде.

Газда зробив так, як порадив наймит.

Не минуло багато часу, і до хати почали стікатися жінчині любаси – жандарм, піп і двірник. Молодиця вже приготувала око горілки, кусак солонини. Посідали любаси до столу – п’ють, їдять і шкіряться до чужої жінки.

Наймит вийшов на вулицю і легенько свиснув. Газда гейби з-під землі виринув.

Йой, жінка як уздріла, аж у долоні сплеснула:

– Ховайтеся, люди, бо чоловік із мене душу випустить!

– Де ховатися? – опитали всі три разом.

– Залізайте в паку.

І жінка борзенько порозпихала їх у перегородки з сажею, опустила накривку.

А наймит замкнув паку на замок і сказав газді:

– Служив я вам вірно. За то, прошу вас, відвезіть цю паку своїми кіньми на ярмарок, бо сам не донесу.

– Най буде, легіню! – мовив утішений господар.

Приїхали до міста, і парубок горла на весь ярмарок:

– Гей, люди добрі, я привіз у паці трьох старих чортів! Купіть – дорого не візьму. По сто лей за кожного – і беріть на здоров’ячко! Зате чорти будуть робити і їсти не попросять.

Один панок спитав:

– Запрягати їх можна? У мене коні поздихали…

– Де би ні!

Панок заплатив гроші. Здоймили паку з фіри. Господар – трась коней батогом, а парубок теж – драла.

Панок отворив паку. Звідти повилазили чорні, як чорти, жандарм, піп і двірник…

Люди засвистали, закричали, засміялися. А панок тільки рота роззявив.

Парубок сів за містом, порахував гроші й пішов далі шукати якоїсь муки на руки.


Якщо Ви помітили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту з помилкою та натисніть сполучення клавіш Ctrl+Enter.


Ми Вконтакті Ми на Facebook Ми в Pinterest Ми в Twitter Ми в GooglePlus RSS

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Яндекс.Метрика каталог сайтів Украина онлайн