Дерево казок

Мельничук і три лелеки (чеська казка)


Мельничук і три лелеки (чеська казка)

На одній річечці стояв млин, але люди обминали його десятою дорогою, бо тамтешній мірошник був чаклун і накладав з нечистою силою. Закляв він трьох принцес, обернув їх на лелек і тримав під замком у своєму хліві.

Якось забрів до того млина молодий наймит. Мірошник доручив йому дещо полагодити і побачив одразу ж, що нарубок уміє тримати в руках сокиру. Вподобав він хлопця і одного разу сказав йому:

– Живу я тут самотою, коли хочеш – лишайся в мене за мельничука!

– Гаразд, панотче,– відповів наймит.– Я залишусь у вас, бо мені вже набридло тинятися од млина до млина.

Показав йому мельник отих трьох лелек та й каже:

– Будеш годувати і доглядати лелек, тільки ж гляди: якщо випустиш хоч одну – лихо тобі буде!

Годував мельничук лелек, дбав про них, чистив їм хлівець і щодня наливав свіжої водички. Полюбив він птахів, пестив їх і, коли мав щось ласеньке, завжди порівну ділився з ними. А лелеки так зникли до нього, що бігали слідом, наче цуцики, і якщо він коли-небудь барився у місті, то смутніли і не могли його дочекатися.

Одного разу зайшов мельничук до хлівця погодувати лелек. Раптом одна з них і промовила людським голосом:

– Гей, хлопче, а ти міг би нас врятувати і цим прислужився б не тільки нам, але й собі!

Завмер мельничук, ніби громом вражений, але по хвилі опам’ятався і спитав, що йому треба зробити.

– Відпусти одну з нас на волю,– мовила лелека,– і нічого не бійся. Про все інше ми подбаємо самі!

Пам’ятав парубок, що наказував йому мірошник, але все-таки не побоявся відімкнути хлівець, і одна лелека злетіла високо у небо. Побачив це мірошник, прибіг і зітнув парубкові голову. А лелека, яку відпустив мельничук, кружляла в цей час над млином. Принесла вона у дзьобі якесь зіллячко, поклала на юнацьке тіло, і устав мельничук здоровий і веселий, як і досі. Нагодував він двох лелек, що лишились у хлівці, й опівдні прийшов до мірошника обідати, мов нічого й не сталося.

Хазяїн здивувався, глянув пильно на нього і сказав:

– Еге, та ти, я бачу, теж умієш не тільки кашу їсти! Та й у ремеслі млинарському тямиш, інакше б я тебе і не взяв. Тільки тепер шануйся мені!

Юнак нічого не відповів, та другого дня не зважив на хазяїнові погрози і, коли друга лелека добре попросила його, відімкнув хлівець і випустив її на волю.

У ту ж мить прибіг мірошник, убив хлопця та й покинув на подвір’ї. А лелека, яку юнак визволив, покружляла, покружляла над обійстям, потім опустилася на землю, притулила юнакові до тіла якусь травичку, і зробився парубок знову живий і здоровий. Устав він і попростував до млина. Злякався мельник, коли побачив його живого й здорового, і промовив:

– Не може учень бути розумніший за майстра! Двічі тобі пощастило, та, які відпустиш мені останню лелеку, не буде тобі рятунку!

Наступного дня пішов мельничук годувати лелеку і розповів їй, як грозився йому хазяїн. Лелека й каже:

– Не бійся, юначе! Про твоє життя я сама подбаю. Якщо відпустиш мене, будемо всі ми щасливі, ти королюватимеш разом із нами, і не спіткає тебе ніяке лихо!

Мельничук погладив лелеку рукою та й відпустив її на волю, але мірошник прибіг і, проклинаючи наймита, почав рвати на собі чуба. Потім убив хлопця та й пішов собі поратись у млині.

Аж ось третя лелека опустилася додолу, поглянула на хлопця і полетіла геть. Незабаром повернулася вона, несучи у дзьобі горіхову шкаралупу з кількома краплями живої води. Покропила лелека мертве тіло, і юнак знову зробився живий і здоровий. Скочив він на ноги і побіг до млина, але мірошник так перелякався, що почав мекати, мов старий цап. Потім кинувся він тікати, але раптом поточився і тої ж миті випустив дух.

Став мельничук серед двору та й замислився, що йому робити. Раптом прилетіли до нього три лелеки, подякували йому, і перша лелека промовила:

– Ти зробив нам велику послугу, врятував нас од лютого ворога! Допоможи ж нам іще раз і зроби, що ми тебе попросимо!

Мельничук пообіцяв, що залюбки допоможе їм, аби тільки сказали що і як.

Перша лелека й каже:

– Налий у казан води, розклади під ним вогонь і, як вода закипить, укинь нас трьох у казан!

Юнак спершу і слухати не хотів, та лелеки не переставали просити, і тоді він вкинув їх у казан. Було йому так шкода лелечок, що пішов він за млин, сів під деревом і сумно похнюпив голову. Та незабаром напав на нього нездоланний сон.

Довго він спав, а як прокинувся, побачив себе у прекрасному кришталевому палаці, навколо стояли челядники і одразу ж спитали у нього:

– Які будуть накази?

Мельничук мовчав, бо думав, що це йому тільки ввижається, та раптом відчинилися двері і до кімнати ввійшли три принцеси. Вони вклонилися йому і сказали:

– Ми і є ті три лелеки, яких ти визволив із неволі. Спасибі тобі, юначе! Кого з нас вибереш ти собі за дружину?

Вибрав він наймолодшу і найгарнішу, а дві інші принцеси в ту ж мить звеліли готувати їм славне весілля.

Жив мельничук із своєю жінкою в добрі й любові, і якщо вони не померли, то королюють там і досі.


Якщо Ви помітили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту з помилкою та натисніть сполучення клавіш Ctrl+Enter.


Ми Вконтакті Ми на Facebook Ми в Pinterest Ми в Twitter Ми в GooglePlus RSS

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Яндекс.Метрика каталог сайтів Украина онлайн