Дерево казок

Лисиця і горобчиха (фінська казка)


Лисиця і горобчиха (фінська казка)

Горобчиха звила гніздечко у верховітті. А лисиці заманулося зрубати саме це дерево. Горобчиха почала благати кумасю, щоб не руйнувала її оселі, а та мовила:

– Даси мені одне горобеня – сповню твою волю. А ні – зітну дерево. Що вдієш, дала горобчиха пташеня лисиці. Та побігла до лісу, з’їла його і незабаром знову постала з сокирою. Горобчиха заблагала:

– Не рубай дерево, не нівеч моєї оселі.

А рудохвоста на це:

– Кинь мені ще одне горобеня, дам тобі спокій. А ні – зітну дерево. Віддала горобчиха ще одне своє пташатко лисиці. А та побігла до лісу і з’їла мале.

Полетіла горобчиха в село до великого пса й попрохала захистити. Собака сказав:

– Сьогодні минає третій день, як господаревої дружини немає вдома. За ці дні у мене й рісочки в роті не було – кишки марш грають, а ноги підкошуються – не зійду.

Горобчиха на це:

– Не біда – он іде інша господиня з казанком каші.

– Як би поживитися в неї…– аж облизнувся собака.

– Я пострибаю поперед неї,– зацвірінькала горобчиха,– а коли вона поставить казанок на землю і кинеться мене ловити, ти хутенько наминай кашу, аж поки денце блисне.

Так і сталося. Підкріпившись, собака пішов із горобчихою до пташиного гнізда. Там він витягся під деревом, от нібито здох.

Небавом і лисиця з’явилася по нові пташенята. Горобчиха сказала:

– Тут, під деревом, дохлий пес. Може, його покуштуєш?

– Ану подзьобай йому очі,– звеліла рудохвоста.

Горобчиха обережно поторкала дзьобиком біля очей собаки. А лисиця вже й повірила, що той неживий, і намірилася поласувати м’ясцем. Але пес підхопився і роздер руду нахабу.

Тут і казочці кінець.


Якщо Ви помітили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту з помилкою та натисніть сполучення клавіш Ctrl+Enter.


Ми Вконтакті Ми на Facebook Ми в Pinterest Ми в Twitter Ми в GooglePlus RSS

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Яндекс.Метрика каталог сайтів Украина онлайн