Дерево казок

Жадібний багач (білоруська казка)


Жадібний багач (білоруська казка)

Жили два брати: багатий та бідний. Багатий сам нічого не робив, бо мав чимало наймитів. А бідний ловив вудкою в озері рибу – з того й жив.

Одного разу багатий справляв весілля – женив сина. Сила-силенна зібралось у нього гостей.

«Піду і я до брата в гості»,– думає бідний. Позичив він у сусідів буханець хліба й пішов на весілля.

Прийшов і стоїть на порозі з хлібом. Побачив його багатий брат:

– Ти чого приплентався? У мене тут гості не тобі рівня! Геть, щоб я тебе й не бачив!

І вигнав його.

Прикро стало бідному братові. Узяв він вудку і пішов рибу ловити. Сів у старий човен та й поплив на середину озера. Рибалив, рибалив – усе дрібна рибка попадається. А тут і сонце заходить. «Ну,– думає бідний рибалка,– закину ще раз, на щастя». Закинув вудку і витягнув таку рибину, якої зроду не бачив: велика і вся срібляста. Зрадів бідний брат з дивовижної рибини і почав її в торбу запихати. А вона раптом і говорить до нього людським голосом:

– Не муч мене, добрий чоловіче, пусти назад в озеро.

Згадав рибалка своїх дітей і каже:

– Не можу я тебе пустити – я сам голодний, і діти давно їсти хочуть. З чим я додому вернусь?

– Якщо ти такий бідний,– каже рибина,– то засунь руку мені в рота і вийми звідти золоту каблучку.

Рибалка подумав і каже:

Боюсь, ти мені ще руку відкусиш.

– Не бійся, не відкушу!

Посмілішав рибалка, засунув руку рибині в рота і витяг звідти золоту каблучку.

– Що я з нею робитиму? – питає рибалка.– Вона ж мене не нагодує.

– Нічого,– відказує рибина,– ще як нагодує! Викидай свою дрібну рибку з човна та вкинь туди оцю каблучку.

Рибалка так і зробив. І тільки кинув каблучку на дно човна, там зразу ціла купа грошей з’явилась.

Випустив бідний рибалка ту рибину в озеро, а сам хутчій до берега поплив. Скинув на березі сорочку, зсипав у неї гроші й пішов додому.

Жадібний багач (білоруська казка)

Зажив тепер бідний брат краще не треба. Побудував нову хату і покликав гостей на новосілля. А брата не запросив: не міг дарувати йому образи.

Прочув багатий, що бідний брат нову хату поставив та з гістьми бенкетує. Каже він синові:

– Піди-но поглянь, що в нього там діється.

Прийшов син, глянув та бігом назад.

– Ой,– каже батькові,– у тебе того нема, що в твого бідного брата,– і хата нова, і худоби повнісінько, і на столі всього вдосталь!

Багатий аж почорнів від заздрості. Посилає він знову сина, щоб покликав бідного брата.

Прийшов бідний брат до багатого.

– Звідкіля у тебе стільки добра? питає багатий брат бідного.– Ти, кажуть, тепер багатший за мене.

Бідняк брехати не вмів – усе й розказав, як було.

Коли почув це багатий, то так і засвербіли йому руки. «Піду,– думає,– і зловлю ту рибину».

Узяв він добру вудку, сів у новий човен і поїхав на середину озера. Рибалив, рибалив і виловив-таки чарівну рибину.

– Не муч мене,– просить рибина,– пусти назад: у мене там діти малі…

– Ні, голубко,– розходився багатий.– Не пущу! Дай мені таку ж каблучку, як дала моєму братові.

– То брат же твій бідний був, він і хліба не мав… А тобі нащо?

– Як це нащо? Не хочу, щоб брат багатший був за мене! Давай каблучку і край! А ні, то віднесу тебе додому і засмажу…

– Ну, що ж,– каже рибина. – Бери, коли ти такий заздрісний. Мені не шкода.

Роззявила вона рота. Жадібний багач засунув їй у рота руку по самісінький лікоть. Тут рибина як ухопить зубами – одкусила руку й пірнула з нею на дно озера.

Повернувся багатий брат додому без грошей і без руки.


Якщо Ви помітили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту з помилкою та натисніть сполучення клавіш Ctrl+Enter.


Ми Вконтакті Ми на Facebook Ми в Pinterest Ми в Twitter Ми в GooglePlus RSS

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Яндекс.Метрика каталог сайтів Украина онлайн