Дерево казок

Доброзичливець та Зловмисник (киргизька казка)


Доброзичливець та Зловмисник (киргизька казка)

Якось вирушили в дорогу Доброзичливець та Зловмисник. Довго подорожували вони, і вийшли у них припаси. От і каже Зловмисник Доброзичливцю:

– Ми з’їли всі припаси. Щоб не вмерти з голоду, заріжмо твого коня. А з’їмо це м’ясо, заріжемо й мого.

Погодився Доброзичливець. Зарізали вони його коня й рушили далі. Та через деякий час скінчилося й це м’ясо.

– Ой голодний я, друже. Вмираю з голоду! – знову каже Зловмисник. – Зроби добре діло ще раз: дай мені з’їсти твої очі. Тоді я заріжу свого коня й віддам тобі свої очі.

Погодився й на це Доброзичливець, а Зловмисник штовхнув потім його в глибокий яр і поскакав собі далі.

Поблукав Доброзичливець по яру, надибав якусь печеру й ліг у ній відпочити. А тим часом і ніч зайшла. І зібрались у яру на таємну розмову тигр, барс та вовк.

От і каже вовк:

– Недалеко звідси пасуть велику отару. Я пастухів не боюся. Та є в них страшний сірий собака. Жовч у цього собаки – ліки від усіх хвороб, вони й мертвого піднімуть.

– А у верхів’ї цього яру на одному з горбів лежить золотий зливок завбільшки з кінську голову,– каже тигр.– Той, хто на нього гляне, стане хоробрим і дужим.

– Що ж, і я розкажу таємницю, коли ви розказали свої, – каже барс.– По дну цього яру тече струмок. Сліпий, що вмиється його водою, одразу ж прозріє. Може, й ця таємниця вам колись знадобиться.

Поговорили звірі собі та й розійшлися. Доброзичливець, що був недалеко і чув усю їхню розмову, одразу ж вирушив шукати той струмок. Знайшовши, вмився його водою і одразу ж прозрів. Зрадів Доброзичливець і пішов по золото. Зливок, завбільшки з кінську голову, відніс пастухам і купив у них сірого собаку. Так він здобув собачу жовч, висушив її, сховав ті ліки од усіх хвороб у шкіряну торбинку й вирушив собі далі.

Йшов та йшов Доброзичливець, коли бачить велике місто. В цьому місті довго хворіла ханова дочка. Хан оголосив: «Тому, хто врятує мою дочку, віддам її за дружину». Прийшов Доброзичливець до ханського палацу, розтер у піалі собачу жовч і подав її хановій дочці. Випила дівчина дивні ліки й одразу ж одужала. Доброзичливець оженився на ній і отримав від хана частину ханства.

Якось зустрів Доброзичливця Зловмисник та й питає його:

– Як тобі пощастило розбагатіти?

Доброзичливець усміхнувся:

– Завдяки тобі, друже. Якби не ти, не мати б мені багатства. Але зробити це не просто. Ти сховайся в печеру в тому ж яру, де колись ховався я.

Зрадів Зловмисник. Знайшов він печеру в тому ж яру й заховався там.

Уночі знов зібрались на таємну розмову в яру тигр, барс та вовк.

– Немає вже біля отари злющого сірого собаки, – радісно каже вовк.

– А у мене не стало золота. Хто його взяв – не знаю,– журиться тигр.

– Тут щось не так,– озвався й барс.– Не інакше – хтось підслухав нас. Може, й сьогодні підслуховує. Анумо огляньмо все навкруги.

Глянули звірі, аж у печері сидить чоловік. Схопили вони Зловмисника… А Доброзичливець живе ще й донині…


Якщо Ви помітили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту з помилкою та натисніть сполучення клавіш Ctrl+Enter.


Ми Вконтакті Ми на Facebook Ми в Pinterest Ми в Twitter Ми в GooglePlus RSS

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Яндекс.Метрика каталог сайтів Украина онлайн