Дерево казок

Як прийшло, так пішло (українська народна казка)

Як прийшло, так пішло (українська народна казка)

Казав священик у церкві: хто руки піднімає, в Бога просить, тому Бог дає. Ту проповідь чув циган.

Іде циган містом і видить у вікні високого будинку якогось пана. Циган заговорив голосно, аби пан чув:

– Мабуть, то Бог, бо я долі, а він угорі. А в Бога, коли просити, можна випросити.

Пан чує і думає: «Що ж буде далі?» А циган підняв руки і просить:

– Господи, дай мені сто срібних, ні менше, ні більше я не візьму.

Пан зав’язав у платок дев’яносто дев’ять срібних і пустив циганові.

Хотів видіти, що циган буде робити. А циган порахував гроші й каже:

– Тут лише дев’яносто дев’ять срібних. Ще один срібний будеш мені довгувати!

Узяв циган гроші і пішов. Пан покликав жандарів – і за циганом. Спіймали цигана. Пан каже:

– Він забрав мої гроші.

Узяли цигана під арешт. Скоро має бути й суд. Циган почав стукати в двері.

– Що тобі треба?

– Хочу до суда поговорити з паном.

Покликали пана. А циган каже:

– Хіба не ганьба вам буде, що з таким цундрошем судитеся? Принесіть мені порядну одежу.

Пан приніс йому свій ланцуг. Обдивився циган – добрий. Увидів жебик маленький:

– Тут має бути ще й годинка.

Дав пан і годинку.

– А як я буду без топанків?

Мусив пан іти ще й за топанками. І лише так циган пішов на суд. Звідують судді:

– Як було, цигане?

А циган каже:

– Пан іде на мене напастю. Каже, ніби я взяв його гроші. Може, придумає, що на мені його ланцуг, його топанки, а в моїм жебику його годинка?

– А чиї, як не мої, і ланцуг, і топанки, і годинка?

Судді подумали, що пан напастує. Відпустили цигана додому, і він пішов, у чому був. Іде дорогою, а назустріч кочія.

– З дороги!

А циган не вступається. Зупинили коней, і пан, не той, а інший, з кочії звідує:

– Чому дорогу не даєш?

– Хіба ти син Божий, аби тобі дорогу давати? – каже циган.

– Може, й син Божий! – розсердився пан.

– Тебе мені й треба! – зрадів циган. – Давай один срібний, що твій отець мені задовжив.

– Який срібний? – розсердився пан ще більше.

– Не хочеш віддати гроші – давай сюди шапку! – і циган зняв із пана шапку.

Подумав пан: «Се якийсь дурень!» – і дав цигану один срібний.

Пішов циган в корчму. За срібний попросив пити. Зайшли інші цигани – і їм замовив вечерю й до вечері. Віддав корчмареві за це золоту годинку. Чудуються цигани, звідки у Дюрія гроші, годинка, файна одежа. А він почав хвалитися, який розумний. Там був циганський бирів. А хто може бути розумнішим від нього?! Розсердився бирів – і швак Дюрія нагайкою. Впали на Дюрія й інші. Билися, доки на нім усе не пірвали.

Каже Дюрій:

– Доста: я такий, як ви всі.

Перестали його бити. Подивився Дюрій на себе і прорік:

– Як прийшло, так пішло.


Якщо Ви помітили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту з помилкою та натисніть сполучення клавіш Ctrl+Enter.


Сподобалось? Оціни!
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Ще ніхто не голосував!)
Loading...


Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Яндекс.Метрика каталог сайтів Украина онлайн