Дерево казок

Як вовк ченцем став (грузинська казка)

Як вовк ченцем став (грузинська казка)

Якось один вовк нажерся м’ясива та й думає: «Боже, скільки я того гріха заподіяв, сходжу оце в Єрусалим та відмолю». Подумав та й подався до Єрусалима. Аж назустріч йому бичок,

– Здоров був, бичок-третячок, – каже вовк.

– То й здоров,– одказує той.– Куди це тебе несе?

– Е, я вже тепер чернець, іду в Єрусалим гріхи замолювати.

– Хай бог помагає! – гукнув йому навздогін бичок.

Іде вовк далі, аж це трапилося йому двоє баранчиків, та

такі гладкі, такі крутозаді,

– День добрий вам,– гукає вовк,

– Добридень, вовче, обізвалися барани – Куди це ти простуєш?

– До Єрусалима, гріхи замолювати.

– Хай бог помагає.

Іде вовк далі, коли це навпроти осел. Вовк і тому розповів, що йде гріхи замолювати, та й пішов далі.

Довго йшов, нарешті прибився до святого Єрусалима. Дивиться з гори, аж куди не глянь, церкви божі сяють та ченці коло них снують.

«Ет, – думає вовк,– нечистий мене сюди припер. Ченці сюди йдуть, то їх до церкви пускають, а як же я висповідаюся. Недарма кажуть, за дурною головою й ногам лихо. Та ще й дорогою скільки поживи траплялося, а я взяв та й повідпускав».

Ото й вирушив тепер святий вовк шукати свою поживу. Найперше трапився йому осел. Не сказав вовк і добридень, а так і вчепірився зубами,

– Як же ти мене хочеш їсти,– здивувався осел,– з Єрусалима йдучи?

– Коли живіт порожній, то й про Єрусалим забудеш,– одказує йому вовк.– Краще приготуйся, бо я тебе зараз з’їм.

– Добре,– каже осел,– їж. Тільки ж бідний мій хазяїн учора витратив на мене гроші – набив підкови. Коли ласка, позбивай їх, щоб хазяїнові хоч на нового осла не купувати.

Вовк тільки приклався до підкови, як осел так зацідив йому по голові, що у вовка й зуби посипалися. І коли вже він опритомнів, осла не було й близько.

«Отак мені й треба,– думає вовк,– більше не захочеться ковалювати».

Встав та й пішов шукати баранів. Іде й іде, аж бачить – пасуться вони там, де й паслися. Підбіг до них вовк та й каже:

– Зараз я вас поїм.

А ті йому:

– Наші хазяїни – два брати, і оце пасовисько їхнє. Брати добром поділилися, а пасовиськом ні. Коли вже ми не одного хазяїна, то мусимо ж знати, кому де пастися. Коли ласка, поділи нам оцей луг, а вже тоді й їж.

– Та хіба я знаю закони? – каже їм вовк.– Як я вас поділю?

– А так,– відповідають йому баранці,– ти стань, а ми пробіжимо по боках. Котрий перший добіжить до краю, тому й пастися в цій леваді.

Став вовк, а барани розбіглися та так стусонули його з обох боків рогами, що той мало не витягнувся.

Лежить, тільки ногами дригає.

Повтікали барани, іде вовк шукати бичка та й лає сам себе:

«І нащо я заходився міряти ту землю? Чи не краще було одразу вхопитися за круте озаддя!»

Нарешті знайшов і бичка та й каже:

– Я такий голодний, що мушу тебе з’їсти.

Чому ж ні,– каже той, –тільки зроби мені добре діло. Кажуть, що ти гарно співаєш. То чи не заспіваєш ти мені одненької пісні перед смертю. Ось отут гарне й місце є.

Та й повів бичок вовка на край стрімчака. Став вовк та й виє, а бичок розігнався та як дуне його з усієї сили, вовк так і полетів сторчма вниз.

По якімсь часі вовк устав та й не знає, за якого бока триматися. Ледве доплентався до своєї нори, а там сів покрай неї та стогне:

– Ото доспівався. Тепер більш не піду в Єрусалим.


Якщо Ви помітили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту з помилкою та натисніть сполучення клавіш Ctrl+Enter.


Сподобалось? Оціни!
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Ще ніхто не голосував!)
Loading...


Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Яндекс.Метрика каталог сайтів Украина онлайн