Дерево казок

Підступна лисиця (таджицька казка)

Підступна лисиця (таджицька казка)

Було це чи ні, одначе кажуть, що жила колись дуже розумна й дуже хитра лисиця. Та одного разу не поталанило їй на полюванні. Вибиваючись з останніх сил, металася вона сюди-туди, а здобич роздобути ніяк не могла. А виголодалася так, аж у голові запаморочилося. Тож сіла на камені біля криниці відпочити, глянула вниз, а там на дні біліє щось таке велике, кругле, наче кульмич.

Лисиця, не довго думаючи, скочила в криницю, та вдарилася головою об щось тверде й зомліла. А як очуняла, побачила, що то не кульмич, а великий камінь.

Бачить лисиця, живій з криниці не вибратися, зітхнула тяжко і з жалем звела угору очі. Раптом біля криниці з’явилася тінь якогось звіра, а невдовзі розляглося шакаляче виття.

«Ага,– промовила сама до себе, – то я, славетна хитрунка, сидітиму тут у криниці й чекатиму смерті, а якийсь придуркуватий шакал безтурботно швендятиме по білому світу? Ні, я цього не допущу!» Лисиця підвелася й гукнула:

– Агей, хто ти такий? Чого не покличеш якого сердеги, аби прийшов погамувати трохи свій голод?!

– Ой, лисице, ти що там робиш? – заглянув до криниці шакал.

– Хіба не бачиш? – відповіла й тицьнула писком кілька разів об камінь,– Кульмичем ласую.

Шакал пильно придивився й справді угледів щось біле, дуже схоже на кульмич.

– Лисичко,– мовив благально,– дай мені хоч шматочок.

Вік бога молитиму, аби ти багато літ прожила, горя-лиха не знаючи.

– Та що вже з тобою вдієш? Та й не годиться ображати таких друзів, як ти. А цим кульмичем ми обоє поласуємо, ще й лишиться, залазь сюди та й їж.

Голодний шакал вмить скочив у криницю, вдарився об камінь головою і зомлів.

Зареготала лисиця на радощах, що ще один звір потрапив у біду.

А в цей час неподалік походжав лев.

«Цікаво, чого це вона так радіє?» – сказав сам до себе й підійшов до криниці.

«Мене спіткало таке страшне лихо, а цей левисько вільно й безтурботно никатиме по світу!..» – подумала хитрунка, завваживши звіра біля криниці, а вже вголос промовила:

– О, славетний володарю всіх звірів на світі, дуже добре, що ви надійшли! Я сховала була якось для вас великого кульмича, а сьогодні хотіла його забрати й віднести вам, та як не тужилася, навіть з місця зрушити його не змогла. Покликала на допомогу шакала, але й удвох упоратися не можемо.

Глянув лев униз і справді побачив щось дуже схоже на кульмич.

– Нічого, я сам його заберу,– сказав і стрибнув у криницю.

Але цього разу лисиці не вдалося поглумитися з легковірного звіра. Лев зрозумів, що та затягла його в пастку. Настовбурчив гриву й накинувся на лисицю. За мить від тої не лишилося й сліду.


Якщо Ви помітили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту з помилкою та натисніть сполучення клавіш Ctrl+Enter.


Сподобалось? Оціни!
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Ще ніхто не голосував!)
Loading...


Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Яндекс.Метрика каталог сайтів Украина онлайн