Дерево казок

Про сльози царівни (українська народна казка)

Про сльози царівни (українська народна казка)

За синіми горами, за широкими морями жив цар. Він мав доньку, файну, як зірка на небі. Радувався цар, тішилася цариця, а люди не могли надивитися на таку красу. Але царівна мала ганч: вона не могла плакати. Ні, кажу неправду: серце в неї плакало, та сльози не текли.

Забідкався цар, зажурилася цариця.

З усіх країв до дівчини приїжджали лікарі, але нічим не могли зарадити.

Цар дав розказ, аби привели найнещасливіших людей, їх було багато в його царстві. Всі розповідали в палаці про горе. Думали, від цього дівчина заплаче. Та де там! Серце обливалося сльозами, а очі залишалися сухими. Царівну вже водили й туди, де люди живуть бідно, умирають з голоду. Лише дивилася й мовчала.

Настав час красуні віддаватися. Приходили до неї женихи, милувалися дівочою вродою і йшли ні з чим додому.

– Файна царівна! – казав кожен.– Але як я піду на війну, то вона не пустить за мною і сльозину. Повернуся із війни – не заплаче з радості. Нащо така жінка?

Одного дня цар проголосив: «Хто викличе в моєї доньки сльози, тому дам своє царство!»

І двері палацу вже не запиралися. Всілякий люд приходив спробувати щастя. Та даремно – царівна не плакала.

Тоді цариця каже:

– Піду я у світ. Буду ходити по землі, аж доки десь не знайду саме джерело сліз.

Виходила на високі гори, спускалася на зелені доли і всюди питала:

– Люди добрі, не знаєте, де є джерело сліз?

Якось бідні люди показали пальцем на панський палац:

– Звідти витікають наші сльози.

Цариця побігла до розкішної садиби. Але пани з неї насміялися і назбиткувалися, а потім витрутили геть, за поріг. Ніхто не знав, що вона – цариця: від довгої мандрівки стала такою, як жебрачка.

Минули роки. Цариця ні з чим вернулася додому. А тут варта її не пускає! Цариця попросила, аби покликали царівну. З гіркого бідою вартовий послухався, і за якусь хвилину вибігла дочка. Цариця кинулась до неї з простягнутими руками. А царівна стала, як укопана. Раптом упізнала, що то її мати, і впала їй на груди.

– Мамо, рідна мамо!..

І з очей потекли сльози. Одразу – від болю і від радості…


Якщо Ви помітили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту з помилкою та натисніть сполучення клавіш Ctrl+Enter.


Сподобалось? Оціни!
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 голосів, середня оцінка: 4,50 3 5)
Loading...


Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Яндекс.Метрика каталог сайтів Украина онлайн