Дерево казок

Померлий до жінки ходить (українська народна казка)

Померлий до жінки ходить (українська народна казка)

Колись тоже ж таке же розказувала одна, що чоловік умер, дак вона все плаче й плаче за ним. Коли давай ходити до їх. Прийде ж ночує коло її, все… Бачать сусіди, шо вона чогось худне і худне, вже така – ледве ноги тягає.

– Що з тобою? – кажуть.

– Я й сама не знаю.

Да тоді й каже:

– До мене, – каже, – чоловік ходить щоночі. Дак чи це я того, – каже, – сохну…

Дак їй насовітували. Ну, колись же полу ото не було, а долівка. І мазали ж долівку ото глиною там чи чим. Дак їй посовітували: «Ну оце ти як щосуботи мажеш долівку, дак не починай од стола, а починай од порога, і так хрестом пиши, хрест ізразу напиши… А кончай уже там».

Вона давай так, значить, мазать. Начинає – дак ото од порога начинає й хрест пише.

Ну, він перестав ходить. І вона виздоровіла. Оце так…


Якщо Ви помітили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту з помилкою та натисніть сполучення клавіш Ctrl+Enter.


Сподобалось? Оціни!
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 голосів, середня оцінка: 3,00 3 5)
Loading...


Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Яндекс.Метрика каталог сайтів Украина онлайн