Дерево казок

Папуга та лисиця (туркменська казка)

Папуга та лисиця (туркменська казка)

Папуга звила гніздечко на дереві в пустелі й знесла яєчка. Побачила лисиця та й каже:

– Агей, папуго, кинь мені одне яєчко, бо як не кинеш, тебе саму з’їм.

Бідолашна папуга не знала, що лисиця не вміє лазити по деревах, і злякалася.

«Краще вже нехай моє яєчко з’їсть, ніж мене саму»,– подумала вона й кинула лисиці яєчко.

Лисиця з’їла, а на ранок знову приходить. Злякалася папуга й цього разу віддала ще одне яєчко. Так лисиця щодня з’їдала по одному яєчку.

Сидить папуга й плаче. Коли це прилітає ворона й питає:

– Чого ти, папуго, плачеш?

А та й відповідає:

– Як же мені, сестронько, не плакати? Щодня я несу одне яєчко, сподіваючись вивести пташенят.

І щодня приходить лисиця й з’їдає його, бо якщо я не віддам яєчко, то вона з’їсть мене саму. І я ніяк не можу вивести пташеняток.

А ворона й каже:

– Навіщо ти кидаєш лисиці яєчка? Вона ж не вміє лазити по деревах. Якщо вона й сьогодні прийде, не давай нічого, а добряче викажи їй. Коли ж вона запитає, хто тебе навчив, відповіси – подруга ворона.

Лисиця, якій припали до смаку яєчка папуги, прийшла, звісно, й наступного дня.

– Як ся маєш, папуго? – запитала вона.

Папуга та лисиця (туркменська казка)

Папуга промовчала.

– Кинь яєчко, папуго! – гукнула лисиця.

– Нічого я тобі не дам і не сподівайся! – озвалася папуга.– Лізь сама на дерево.

– Хто ж це тебе навчив? – запитала лисиця.

– Моя подруга ворона,– одказала папуга.

«Стривай же, ворононько,– подумала лисиця,– ось я тобі віддячу!» – Та й пішла. Іде, аж бачить – летить угорі ворона, ледь-ледь крилами махає.

Лисиця непомітно лягла, прикинувшись мертвою.

А ворона літала-літала, коли це глип – лежить лисиця, вивалила язик.

Спустилась ворона на землю й ну нищечком скрадатися до лисиці. А тоді вже й на голову сіла та й дзьоб у язик.

А лисиця й схопила її в зуби.

Ворона й мовить лисиці:

– Постривай, я тобі скажу щось, а тоді вже їж мене, смачніше буде.

– Гаразд,– погодилася лисиця,– чому б не послухати, кажи!

– Перш ніж мене з’їси, перейди в мою віру.

– Як же це – перейти? – запитала лисиця.

– Скажи тричі: «кар-кар, пані вороно». От і перейдеш.

Спробувала лисиця каркнути раз-другий, а ворона й вилетіла з рота.

Отак ворона обдурила лисицю.


Якщо Ви помітили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту з помилкою та натисніть сполучення клавіш Ctrl+Enter.


Сподобалось? Оціни!
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Ще ніхто не голосував!)
Loading...


Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Яндекс.Метрика каталог сайтів Украина онлайн