Степан – великий пан (білоруська казка)

***

Степан – великий пан (білоруська казка)

Жив собі Степан-швець, і був він великий п’яниця. І так уже розпився, що ніхто не давав йому шити ні чобіт, ні черевиків. Пропив Степан усе, що в нього було, і пішов жебракувати. Ішов, ішов та й заблудив у лісі; зайшов у болото, в лози, обшарпався і сів – куди ж голий підеш? Сидить він там як мати народила. Аж ось прибігла до нього лисиця:

– Добридень, Степане – великий пане!

А Степан каже:

– Який я великий пан – у мене їсти нічого, одягнутися ні в що!

– Дарма,– каже лисиця,– будеш великим паном. Чи пошиєш ти мені черевики? А я тобі дівку висватаю – красиву, багату!

– Гаразд, висватай, будь ласка: я пошию черевики!

– Ну, сиди ж тут та ший, а я піду сватати тобі Красиву дівку!

Степан став шити лисиці черевики, а лисиця побігла до Грому. Біжить, біжить – зустрічає зайця.

– Куди це ти біжиш, кумасю? – питає заєць.

– А до Грому в гості!

Візьми й мене з собою!

– Еге, якби вас зайців було дев’ять, тоді б я взяла!..

Заверещав заєць, і зібралося дев’ять зайців, а лисиця десята. І пішли вони до Грому. Прийшли. Лисиця й каже:

– Громе! Громе! Прислав тобі Степан – великий пан дев’ять зайців на гостинець!

– Ну, скажи Степанові спасибі!

І звелів загнати зайців у хлів.

Повернулася лисиця до Степана:

– Степане – великий пане! Чи пошив ти мені черевики?

– Ще ні!

– Ну, якщо не пошив, то і я тобі дівки не висватала!

Пішла знову лисичка до Грому. Зустрічає вовка.

– Куди це ти біжиш, кумасю лисичко?

– А до Грому в гості!

Степан – великий пан (білоруська казка)

– Візьми й мене з собою!

– Якби вас, вовків, було дев’ять, я б узяла!..

Як завив вовк, відразу ж зібралося дев’ять вовків, а лисиця десята. І пішли вони до Грому.

– Громе, Громе! Прислав тобі Степан – великий пан гостинця – дев’ять вовків!

– Скажи панові спасибі!

Зачинив і вовків у хлів. Повернулася лисиця до Степана та й питає:

– Степане великий пане! Чи пошив ти мені черевики?

– Ще ні!

– Ну, якщо не пошив, то і я тобі дівки не висватала!..

І знову пішла лисиця до Грому. Іде, іде – зустрічає ведмедя.

– Лисичко-сестричко, куди це ти біжиш?

– До Грому в гості!

– Візьми й мене з собою!

– Ні, тебе не візьму! От якби вас було дев’ять, отоді б узяла.

Як зареве ведмідь – зібралося дев’ять ведмедів, а лисичка десята. Пішли вони до Грому.

– Громе, Громе! Прислав тобі Степан – великий пан дев’ять ведмедів на гостинець!

– Скажи панові спасибі!

Загнав і ведмедів у хлів. Повернулася лисичка до Степана:

– Степане – великий пане! Чи пошив ти мені черевики?

– Ні, ще не пошив!

– То і я тобі ще не висватала нареченої!

Знов пішла лисиця до Грому. Дорогою зустрічає лева.

– Куди це ти, кумасю, біжиш?

– У гості до Грому!

– Візьми й мене з собою!

– Якби вас, левів, було дев’ять, тоді б я вас узяла!..

Лев як зареве – зібралося дев’ять левів, а лисиця десята.

І пішли вони до Грому.

Громе, Громе! Прислав тобі Степан – великий пан гостинця – дев’ять левів і хоче сватати твою дочку. Сам він гожий, рідня в нього велика,– віддай за нього дочку!

Як же мені не віддати своєї дочки заміж за Степана – великого пана, коли він присилає такі гостинці? Тільки я не знаю, чи піде дочка!..

А дочка каже:

– Піду!

Тепер повернулася лисиця до свого Степана – великого пана та й каже:

Ну, Степане – великий пане, чи пошив ти мені черевики?

– Пошив!

– Добре, що пошив; і я висватала тобі дівку багату – в самого Грому, та таку вже красиву, чорнобриву!

Взула лисичка черевички та й каже:

– Чудово! Черевики мені до ноги! Тепер підемо до Грому женитися!

Пішли вони до Грому. Бачить лисиця – везе по дорозі мужик цілий віз усякого добра. Тоді вона й каже Степанові:

– Набери добра з воза, як мужик поженеться за мною!

І пішла назустріч мужикові. Мужик, побачивши лисицю, так і погнався за нею. Вона від нього, а він за нею.

Відбіг від воза. Тоді Степан кинувся до воза, схопив, що смачніше, й подався до лісу.

А лисиця-сваха слідом за Степаном. Посиділи, наїлися, відпочили і пішли далі. Знову йдуть дорогою. Приходять до міста. Лисиця каже:

– Дивися, Степане – великий пане, набери одежі, як поженуться купці за мною!

Як угледіли купці лисицю посеред міста, так і погналися за нею. А Степан ускочив у крамницю, схопив оберемок, що було напохваті, і кинувся тікати. А лисиця-сваха вслід за Степаном. Одягнувся він, ідуть вони знову дорогою. Ішли, ішли, приходять до мосту. Лисичка й каже:

Степане – великий пане! Я піду наперед до Грому, а ти розкидай оцей міст, поскидай із себе одяг і викинь у воду!

Прибігла лисичка до Грому та й каже:

Степан – великий пан (білоруська казка)

– Ой, сваточку! Переходили ми через міст, міст поламався, і потопилася вся дружина Степанова, а його я ледве врятувала! Так він сидить на березі, і соромно йому йти до вас голому!

Тоді Грім каже:

– Ой, свахонько, ой, любонько, спасибі ж тобі, що ти його врятувала!..

Послали по нього коней, дали гарний одяг. Він одягнувся і приїхав. Зайшов до кімнати, заклав руки за спину і ходить-походжає та на все скоса позирає. Тоді Грім і питає в лисиці-свахи:

– Чого це, свахо, Степан великий пан так косо позирає?

А лисичка-сестричка відмовляє:

– То він того скоса позирає, що в мене ніколи не носив такого одягу: він завжди прибирався в найкращий одяг!..

Дали Степанові одягнути кращий одяг. Підбігла лисичка й прошепотіла:

– Ходи тепер рівно, не зиркай скоса!

Степан переодягнувся і ходить собі по кімнатах, як великий пан. Одружився він із Громовою дочкою, відгуляли весілля, тоді лисиця й каже:

– Ти, Степане – великий пане, побудь тут, а я побіжу!

А Грім питає:

– Куди ж ти, свахо, біжиш?

А сваха не розгубилася:

– Треба ж усе приготувати! Треба ж як слід зустріти Степана – великого пана з молодицею!..

І побігла. Біжить, біжить – пасеться череда волів. Вона й питає в пастухів:

– Пастухи, пастухи, чиї це воли?

– Змія Горимця!

– Ой, пастухи, коли у вас хто спитає, чиї це воли, то не кажіть, що Змія Горимця, а скажіть, що Степана – великого пана. А то їде Грім з Блискавицею, він попалить і посмалить вас, якщо ви так не скажете!

– Гаразд, так і скажемо!

Побігла лисичка далі, бачить табун коней.

– Пастухи, пастухи, чиї це коні?

– Змія Горимця!

– Ой, пастухи, пастухи! Не кажіть Змія Горимця, а кажіть Степана великого пана! А то їде Грім з Блискавицею, він вас поб’є і попалить, якщо не будете так казати!

– Гаразд, скажемо!

Побігла лисичка далі. Бачить – пасеться череда корів і отара овець. Вона й питає в пастухів:

– Пастухи, пастухи, чия це череда корів і отара овець?

– Змія Горимця!

– Ой, пастухи, пастухи, не кажіть ви, що це Змія Горимця, а кажіть, що Степана – великого пана. Бо їде Грім з Блискавицею, він вас поб’є і попалить!

– Гаразд, так і скажемо!

Біжить лисиця далі, бачить – жнуть женці. Вона питає:

– Чиї ви, женці?

– Змія Горимця!

– Ой, женці, їде Грім з Блискавицею, він вас і попалить, і посмалить, коли ви будете казати, що ви Змія Горимця. Ви кажіть, що ви Степана – великого пана!

– Гаразд, скажемо!

Степан – великий пан (білоруська казка)

А лисиця побігла далі. Дивиться, аж косять косарі.

– Косарі, косарі, чиї ви?

– Змія Горимця!

– Ой, косарі, їде Грім з Блискавицею, він вас і попалить, і посмалить, коли ви будете казати, що ви Змія Горимця. Ви кажіть, що ви Степана – великого пана!

– Гаразд, скажемо!

Побігла лисиця далі, дивиться – стоїть дім, як царський палац, а навколо слуги вештаються.

– Слуги, слуги, чий це дім?

– Змія Горимця!

– Ой, слуги, їде Грім з Блискавицею, він вас попалить, посмалить, коли будете так казати. Ви кажіть, що ви Степана – великого пана!

– Гаразд, скажемо!

Убігла лисичка в покої, бачить: Змій і Змія збираються йти на прогулянку. Лисичка й каже:

– Хіба ви не чули? Їде сюди до вас Грім з Блискавицею, він вас поб’є й спалить, якщо ви не поховаєтесь. Ти, Змію, заховайся в дупло он на тому дубі, що росте біля палацу, а ти, Змія, лізь під міст!

Поховалися Змій із Змією, а лисичка лишилася господинею в домі: чекає Степана – великого пана з молодицею і гостями.

їдуть вони, Грім із Блискавицею, до Степана – великого пана догулювати весілля, коли це бачать велику череду волів. Грім і питає пастухів:

– Чиї це воли?

– Степана – великого пана!

Поїхали далі, бачать великий табун коней.

– Чиї це коні?

– Степана – великого пана!

Грім радіє не нарадіється! Їдуть далі, бачать череду корів і отару овець.

– Гей, пастухи, чиї це корови та вівці?

– Степана великого пана!

Приїхали до женців. Грім питає:

– Женці, чиї ви?

А женці кажуть:

– Степана – великого пана!

Поїхали далі, бачать косарів.

– Косарі, косарі, чиї ви?

– Степана – великого пана!

їдуть вони далі, бачать дім, як царський палац, великий, красивий. І навколо слуги походжають. Грім питає в слуг:

– Чий це дім?

– Степана – великого пана!

Степан – великий пан (білоруська казка)

Грім думає: «Ого, який багатий цей пан!»

Вибігає лисичка-сваха, зустрічає їх на ганку і веде до покоїв. А Степан – великий пан тільки дивується. Зайшли вони в покої, лисичка підсіла до Грому та й каже:

– Громе, Громе! Я ніколи не бачила, як ти гримиш і як Блискавиця блискає. Покажи ти мені, вдар ось сюди в цей дуб, у дупло!

Грім як загуркоче, як загримить, як ударить у дупло – розбив дуба разом зі Змієм, а Блискавиця спалила. Тоді лисичка знову каже:

– Громе, Громе, я задивилася і не побачила, як ти вдарив. Удар ще ось у цей міст!

Грім як загуркоче, як загримить, як ударить у міст – і розбив його разом зі Змією, а Блискавиця спалила!..

Отак кума лисичка-свашечка зробила все, що захотіла. Стали вони там пити-гуляти, добрі гадки мати, і лишився Степан – великий пан у тому домі господарем, і став наживати ще більших достатків. І я там була, мед-вино пила, по бороді текло, а в рота не попало.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)