Старий Бурко і вовк (словацька казка)

***

Старий Бурко і вовк (словацька казка) У вівчарського ватага був пес Бурко, який багато літ йому вдень і вночі так добре стеріг вівці, що вовк і поткнутись не смів до кошари. Та що ж, як старий Бурко окривів і не мав жодного зуба.

– Старого пса хіба що на смітник! – сказав ватаг.– Нащо він мені отакий немічний.

Та взяв собі молодого песика, погладив та й пустив його в кошару.

Лежав старий Бурко на смітнику голодний, і жаль його брав на свою долю. Настала ніч. Молодий пес заліз собі в Буркову будку та й простягся на підстеленій костриці. Коли йде вовк. Старий Бурко спав чуйно й запримітив вовка. Хотів перескочити пліт, та ноги його не несли, бо був голодний.

От зажурився він та й ліг собі знову, а сам думає: «Як отак жити, нехай мене краще вовк із’їсть». Та й не гавкнув.

От іде вранці ватаг доїти овець, аж однієї немає. Тоді він собі й міркує:

«Якби старий Бурко стеріг, то не дав би вовкові вівці».

Покликав його до себе, гарно погладив, добре нагодував. А старий Бурко тулився до його ніг і аж стрибав з радощів. Увечері не лежав він ні на смітнику, ні в будці, а стеріг кошару, бо знав: куди вовк раз прийшов, туди прийде і вдруге.

Вовк і прийшов, бо вже не боявся.

Коли це Бурко заступив йому дорогу:

– А чого тобі тут треба?

– Ну, чого треба, вівці треба! – каже вовк.

– Іди, розбійнику, я тобі вівці не дам! – загарчав на нього Бурко.

– Та дай одну, нам на двох буде; однак твій хазяїн тебе не годує.

– З вовком знатися – лиха набратися,– відповів старий Бурко.– Вчора не нагодував мене хазяїн, то був я голодний і слабий, от тобі й легко було вівцю вкрасти. А сьогодні мене добре нагодовано, знову я дужий і вівці не дам.

– Як не даси вівці, то виходь зо мною боротися! А знаєш, що тр таке? – лякає Бурка вовк.

– Добре, добре, забаглося тобі боротися, то бійся за себе. Як відбуду свою службу біля овець, то одразу вранці вийду в ліс та й будемо боротися! Гаразд?

Вовк тільки забурчав на те й побіг у ліс поміч собі збирати, бо хотів зігнати злість на Буркові. От підмовив ведмедя и лисицю, щоб йому допомогли.

А Бурко вже добре знав вовчі звичаї, то й собі пішов у ліс не сам, а взяв з собою свиню й старого кота, давніх своїх приятелів. Хоч і сам він припадав на одну ногу, і ті вже не дуже молоді, зате всі були вірні побратими.

Як побачили їх ведмідь з лисицею, то так перелякалися, що й годі.

– Ой братики,– гукнув ведмідь,– бачите, як той перший усе нахиляється,– мабуть, камінці збирає, він нас поб’є ними!

А то Бурко на ногу припадав, а ведмедеві здалося, що він підбирає камінці.

– Ой-йой, а той другий шаблею рубає на всі боки,– скрикнула лисиця.

А то кіт махав собі хвостом,ідучи, а лисиці здавалося, що він шаблею махає.

А як почули ще вони свиняче рохкання, то й зовсім полякалися. Ведмідь

виліз на дерево, а лисиця заховалася в тернині.

А Бурко з приятелями підійшли до лісу. Кіт собі воркоче весело «врні-врні- врні». А лисиця подумала, що він каже «в терні, в терні» і зараз на неї скочить. Як вискочить же вона з тернини та – драла! Тут свиня як зарохкає під деревом «хррі-хррі». А ведмедеві почулося «вгорі, вгорі»,– мовляв, знає, що він там,на дереві, та й хоче під ним коріння підрити, он як риє своїм писком. Ведмідь далі не барився, як скочить додолу та й погнав щодуху горами й долинами, аж загуло за ним. Зостався вовк сам, радий, що з шкурою втік.

А старий Бурко загавкав, аж луна лісом пішла,– радів, що побратими допомогли йому прогнати оту дику зграю далеко за гори.

З того часу було йому на кошарі добре аж довіку.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)