Сонцева дочка (грузинська казка)

***

Сонцева дочка (грузинська казка)

Що було, те було, а чого не було, того й не було. Жили собі троє братів, троє бідняків. Зорали вони своє маленьке поле й засіяли: один – ліворуч, другий – праворуч, третій – посередині. Виросла пшениця густа й висока, кращої й не буває!

Та раптом бозна-звідки насунула хмара, вкрила небо, сипонув град, вибив жито на середній пасмужці поля, а пасмужки обабіч колосилися, мов ніде нічого...

Вийшов на поле господар середньої пасмужки, подивився на свою ниву, взяв серпа та й вирушив шукати щастя.

Ішов він, ішов і нарешті прибився до одного багатія. Лан у багатія такий, що одним серпом аби за сто днів вижав. А бідняк і каже багатієві:

– Що ти даси мені, коли я твій урожай зберу за день?

– Половину врожаю,– відповів багатій.

Нагострив бідняк серпа і ну до роботи. Усе поле вижав серпом, усенький хліб у снопи пов’язав, заходився коло останнього снопа,– зирк – сонце заходить. Зняв бідняк шапку, вклонився сонцеві:

– Не сідай, зажди трохи.

Але сонце не послухалося. Прийшов багатій, глянув на вижате поле, здивувався і сказав біднякові:

– Слово дорожче од грошей. Забирай половину врожаю!

А бідняк подивився на незв’язаного снопа і каже:

– Не треба мені нічого. Я не виконав обіцянки. Не щастить мені.

І пішов.

Дістався він до іншого багатія, найнявся до нього в пастухи.

– Чотири роки,– каже,– так доглядатиму твою отару, що й волосинка у вівці не випаде. А за це ти оддаси мені пів-отари. Якщо ж хоч одна вівця захворіє чи хоч одне ягнятко вкраде вовк, то я не візьму в тебе нічого.

Минуло чотири роки. Овець розвелося стільки, що й земля стомилася їх носити.

Прийшов господар до пастуха отару ділити, бачить: за чотири роки жодне ягнятко й вушка не згубило. Враз де не взявся вовк, поцупив овечку й поволік до лісу. Кинув пастух свою палицю і пішов геть. «Стій! – гукнув йому вслід господар,– Візьми пів-отари!» Але бідняк навіть не оглянувся. Ішов він, ішов та й сів спочити на березі річки. Бачить: купаються в річці троє дівчат, та гарні-прегарні. Це були Сонцеві дочки.

Підкрався до них бідняк, схопив найкращу дівчину і повів її в далекі краї. Там зробив куреня й поселився в ньому з красунею дружиною.

– Хорошого життя не чекай,– сказав бідняк дружині.– Така вже моя доля: куди не піду, за що не візьмусь, ні в чому не маю щастя.

Сонцева дочка (грузинська казка)

Усміхнулася дружина у відповідь, зняла з пальця персня, дає чоловікові й каже:

– Якщо у тебе немає свого щастя, візьми моє. Ось тобі перстень. Покладеш його на землю – стіл застелений з’явиться, покладеш на стіл – буде їжа й питво.

Зрадів чоловік, і зажили вони, горя не знаючи.

Усе було б добре, аби не надумався чоловік самого царя на обід запросити. Хоч як відмовляла його дружина, благала, та загордився чоловік, затявся: хай, мовляв, цар побачить, як простий грішний живе.

Пішов він до царя в палац, подарунки поніс і просить царя:

– Ощасливте, ваша величність, прошу до мене на обід.

Зареготав цар:

– Уявляю, що то за обід буде! Добре, жди гостей.

А сам і каже до своїх вельмож:

– Я до бідняка не поїду, а ви поїдьте подивіться, на що то він царя запрошує. Чи не хоче поглузувати з мене?

Сіли вельможі на коней, взяли з собою ціле військо й рушили слідом за бідняком. Приїхали, злізли з коней, аж бачать: стоїть у чистому полі курінь – ані столів ніяких не видно, ані вогню в житлі, та й стравами не пахне.

Образились вельможі. А бідняк тим часом обійшов з перснем коней, і біля кожного з них з’явилися опалки з вівсом. Поки гості дивувалися, бідняк поклав перстень на землю – і ніби вродився довгий-предовгий стіл. Поклав бідняк перстень на стіл – і з’явилися на ньому таці з різними стравами і глеки з вином. А там і господиня вийшла гостей частувати. Побачили вельможі Сонцеву дочку, кинули їсти-пити та все на красуню дивляться.

Скінчився бенкет, повернулися вельможі % палац, цар і питає:

– Чи добре частував вас раб мій?

– Нам і не снилось такого,– відповіли вельможі.– Без вогню обід приготував! Та їжа їжею, а дружина в нього – найкрасивіша в світі. Не біднякові така дружина – цареві.

– Як же одібрати її у чоловіка? – питає цар.

– Пошліть його до Сонця,– порадили вельможі.– І нехай візьме він у Сонця золотого барана й приведе до вас. Туди він піде, а звідти не повернеться. І дружина його вам дістанеться.

Покликав цар бідняка, звелів іти по барана.

Засумував бідняк, прийшов до дружини й каже:

– Цар звелів мені забрати в Сонця золотого барана.

Сонцева дочка (грузинська казка)

– Казала ж я тобі: не будь гордий і впертий! А тепер що ж – іди до Сонця. Та й не чужий ти йому.

Довго йшов бідняк, пройшов усі поля земні, дістався до небесних. Постукав у дім, де Сонце з Місяцем жили. Сонце було саме в дорозі, світ освітлювало. А Місяць зрадів: пізнав Сонцевого зятя. Пояснив йому бідняк, чого прийшов, Місяць і каже:

– Коли б ти хоч не згорів, як Сонце додому повернеться,– не витримаєш ти його променів.

І перетворив бідняка в голку ще й увіткнув у стіну.

Ввечері прийшло Сонце додому і ще з порога кричить:

– Людським духом чути! Хто посмів сюди зайти?

– Чого ти кричиш! – розгнівався Місяць. – Ти, певне, й власного зятя спалило б, аби він тут був.

– Ні! – відповіло Сонце.– Глянути хоча б на нього, що то за людина.

Перетворив Місяць голку в чоловіка і поставив його перед Сонцем. Приголубило Сонце свого зятя й питає:

– Що у тебе?

– Цар забере у мене твою дочку, – відповів зять, – якщо я не приведу йому в палац твого золотого барана.

– Не сумуй,– мовило Сонце.– Краще ходімо в мій сад.

Зайшов зять у Сонців сад, бачить: одні дерева цвітуть, на других плоди дозрівають, а з третіх уже на землю осипаються.

– Погуляй трохи,– сказало Сонце.–.А я накажу слугам, щоб нагодували тебе.

Сидить зять, обіду чекає, аж раптом вибігає вовк, стола ставить, за вовком громовик Еліа іде, дощу володар, їжу й питво несе.

Вихопив Сонців зять дубця й ну вовка лупцювати б’є й примовляє:

– Ось тобі за овечку, що ти украв! Я чотири роки отару доглядав. А тебе принесло, як я саме зібрався свою долю взяти. Ось тобі за це! Ось тобі!

Довго бив він вовка, а тоді заходився коло громовика Еліа.

– І ти добрий! З усіх трьох пасмужок, лиш на моє поле граду наслав! Жито з болотом змісив. Ось тобі за це! Ось тобі!

Відлупцював він громовика Еліа й ну трощити дерева. Усе поламав, повивертав з корінням і сів до столу.

Вбігло Сонце в сад і ойкнуло: зять такого накоїв, що й ворог заплакав би з жалю.

– Що ти вчинив? – розгнівалося Сонце.

– А ти що? – закричав зять. – Через твоїх слуг та через тебе я втратив усе, що заробив тяжкою працею. Просив же я тебе: не сідай, поки не зв’яжу останнього снопа. А ти й вухом не повело!

Нічого не сказало Сонце, віддало зятеві золотого барана і пустило з миром. Привів бідняк барана до самісінького царського палацу. Розгубився цар і питає вельмож:

– Як же тепер я одберу в нього дружину?

– Звеліть йому, ваша величність, піти туди, звідки ніхто не повертався,– порадили вельможі. – Хай знайде вашу покійну матінку на тому світі й розпитає у неї, що з вами буде.

Цар так і зробив. А бідняк прийшов до дружини й каже:

– Цар мене живим на той світ посилає, хоче забрати тебе од мене.

Дала дружина йому яблуко й мовила:

– Іди туди, куди покотиться яблуко.

Пішов бідняк назирці за яблуком. Ішов він, ішов, аж вийшов до голої скелі. А там стоїть бик. Ні билинки навкіл, ні струмочка. А бик такий гладючий, аж у шкуру не втовпиться з жиру.

– Бику, бику, – каже бідняк.– Ти й не їси, і не п’єш. А чого ж тоді такий гладючий?

– Назад повернешся, – відповів бик, – тоді скажу. Туди багато йде, а звідти поки що ніхто не вертався.

Йде бідняк далі і вийшов на розкішну галявину. Трава на ній, наче море, колишеться, а струмочки так і дзюрчать, так і жебонять у траві. А на галяві стоїть бик, не їсть, не п’є, сама шкура й кості.

– Бику, бику,– питає бідняк,– Скільки їжі й питва навколо. Чого ж ти такий сухоребрий?

– Назад повернешся, – відповів бик,– тоді скажу. Туди багато йдуть, а назад не повертаються.

Пішов бідняк далі й побачив піч, а перед піччю жінку. Кладе вона в піч білий хліб, а виймає звідти чорне місиво.

– Що ж це виходить? – питає бідняк.– Кладеш біле, виймаєш чорне.

Сонцева дочка (грузинська казка)

– Назад повернешся, тоді скажу,– відповіла жінка.– Туди йдуть, а звідти не приходять.

Йде бідняк далі, вийшов до яру. А там замість мосту людина лежить, і всі по ній ходять.

– Що з тобою? – питає бідняк.

– Будеш назад іти – скажу,– відповідає людина-міст.– Туди йдуть, а назад не вертаються.

Прийшов бідняк до царевої матері, привітався з нею та й каже:

– Прислав мене ваш син, щоб ви сказали, що з ним далі буде.

Образилась стара:

– Перекажи йому ось що: «Раз ти, сину, й на тому світі не даєш мені спокою, будь ти проклятий. А станеться так, що з’їдять тебе твої ж вельможі».

З тим пішов бідняк назад. Ішов, ішов і знову до яру дістався.

Побачила його людина-міст та й каже:

– Хотів ти знати, що сталося зі мною. Був у мене за життя міст. І я з усіх, хто ходив по ньому, брав великі гроші. Нікого не пропускав задарма, ні бідних ні багатих, з усіх по три шкури дер.

Йде бідняк своєю дорогою далі, зустрів ту жінку, що хліб пекла. І повідала йому жінка:

– Скупа я була за життя. Печу, бувало, хліб, вгледжу, що йде хтось дорогою голодний чи бідний, і навмисне у піч дивлюся, аби не бачити подорожнього й не дати йому скибки хліба. Отож тепер мій білий хліб в землю перетворюється.

Розпрощався з нею бідняк, пішов своєю дорогою, так і на галяву вийшов, де серед густої трави стояв сухоребрий бик.

І розказав йому бик:

– Був я за життя ледачий, нічого не робив. От і караюся за це.

Зрештою підійшов бідняк до скелі, де стояв здоровенний бик. І сказав йому бик:

– За життя я вірно служив своєму господареві – і орав, і вантажі возив. За це тепер і без їжі ситий.

Довго-недовго йшов бідняк, прийшов до палацу, переказав цареві материне прокляття і додав: так, мовляв, і так, з’їдять вас ваші вельможі.

– Хай спробують! – розгнівався цар.

Не встиг він це сказати, як став зайцем, а вельможі вовками. Кинулися вони на зайця, роздерли його на шматки, з’їли і щезли геть.

І став бідняк царем, а Сонцева дочка царицею.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)