Смерть (українська народна казка)

***

Смерть (українська народна казка)

Був собі чоловік багатий, і був він недобрий хазяїн; і не вибувають у його наймити. Підходить до його парубок, здоровкається і каже:

– Треба вам, хазяїне, робітника? Мені люди посовітували.

– Треба, – каже.

– Ну, так найміть мене на год.

– Можна, – каже, – що тобі за год?

– Мені грошей не треба, я лічити не вмію. А нехай, як я год прослужу, хазяйка ваша зварить мені борщу та каші у маленьких горщечках, тільки щоб не сердилася, як буде варити.

Вона сказала:

– Я сердитись не буду, коли ти так дешево наймаєшся до нас.

Він став і вибув год, служив хорошо.

– Тепер, – каже, – хазяйко, варіть борщ та кашу.

Зварила, не сердилась.

– Розстеляйте платок, ставляйте борщ і кашу разом туди, покладіть паляничку, мисочки і дві ложки.

Поклала вона все, згорнув він у платок, подякував хазяїну і хазяйці, забрав ту годовщину, що заслужив, і пішов собі. Зійшов на стовпову дорогу, іде довго-недовго, зустрічає його Смерть. Женщина чорна уся, як вугіль.

Здрастуються. Смерть питає:

– Куди ти йдеш?

А він каже:

– Я заслужив собі обід, так іду, щоб кого зустріти і пообідати, щоб не одному.

– А я за тобою давно шукаю, – каже Смерть, – я тебе хочу умертвити.

– Ну, – каже, – сядемо, покушаємо, коли я заслужив обід, так хоч не голодний буду, а коли умертвити, так і умертвити. Сідаймо ж та покушаем.

Розіслав платочок, паляничку ножиком розрізав, у мисочку борщику насипав, кушають, підливає він з горщика. Поїли борщ, давай кашу їсти; виїли і кашу. Встали, помолились Богу, за обід подякували. Тепер він і каже:

– Коли ваше бажання, так і умертвіть, коли вже намітили мене, так нема що.

– Ні, я, – каже, – не буду тепер тебе мертвити, бо я за тридцять літ так не кушала, як оце покушала. А іди собі і живи. Ось тобі на п'ятдесят літ одстрочки, а тоді я тебе і умертвлю, я тебе знайду.

Розпрощалися і пішли собі. Смерть собі, а він собі. Уходить він у слободу, а у нього нема ні отця, ні матері, і сам він не зна, відкіля він. Знаходить він людей і питає:

– Чи не знаєте, може, кому треба робітника, щоб мене найняли?

– Ось, – кажуть, – тут дід є, що шукає робітника.

Він і йде до діда і каже:

– Здрастуйте! Люди казали мені, що вам треба робітника, так мене наткнули, і я прийшов.

Найнявся він і служить. У того діда є дівчина, дочка підходяща, їй заміж треба йти. Служить він місяць і другий, робить добре. Полюбив його дід і баба. І питають вони у дочки:

– Чи згодна ти йти заміж за наймита?

– Як ви, – каже, – згодні, то і я згодна.

– Ну гукни його.

Вона гукнула.

– Чи згоден ти узять мою дочку за себе?

– Як ви згодні та вона згодна, то і я згоден.

– Ну йди попа договорювати.

Пішли попа договорили, обвінчався, свадьбу одгуляли і живуть год і другий добре. Стало хазяйство у них краще, ніж було, пішли вони вгору. Пожили вони год і два, старі позанедужали і померли в один день. Поховали їх в одну яму. Остався він і живе з жоною, і діти у них є. Багатіють вони, синів поженили, дочок повіддавали заміж. Підходить п'ятдесят літ, підходить Смерть.

– Оце я прийшла тебе умертвити, оце уже вийшло п'ятдесят літ, що я тобі одстрочки давала.

– Смерте, моя мати, мені добре жити, у мене усе є, куди не повернусь, усе є, і мене почитають і поважають.

– А може б, умертвити?

– Ні, проминіть, я ще хочу жити.

– Ну, – каже, – живи, коли не хочеш умирати.

Розпрощалась і пішла собі.

Як узяв жить, і сини його вже померли, і внуки поженились, а він став уже негодящий нікуди, і ніхто його не вважає ні за віщо, він, як головешка, качається, ніхто його не доглядає, усі від нього одцурались і Смерть від його відцуралася.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)