Сізмара (грузинська казка)

***

Сізмара (грузинська казка)

Був собі один хлопчик і мав люту-прелюту мачуху.

Ось якось розіслала мачуха збіжжя на сонці сушити й посадила хлопця стерегти, а той і заснув. Налетіли на зерно кури, почали клювати. Мачуха як уздріла, кинулася пасинка бити:

– Спиш, ледащо, а кури зерно пожерли!

– Стривай, мамо, стривай, щось маю сказати.

– А що таке?

– Такий мені сон приснився, наче я однією ногою над Багдадом стояв, а другою аж за Багдадом. Спереду сонце, ззаду зоря, а місяць лице вмивав.

Сподобався мачусі сон, ото ухопила вона хлопця за руки та й каже:

– Зараз же віддай мені цей сон!

– Як же я віддам сон? – дивується хлопець.

Лупцювала мачуха його, лупцювала, а тоді й вигнала

з дому.

Пішов Сізмара світ за очі. Ходив, ходив та й прийшов до одного царя.

– Де ти був і що шукаєш? – питає його цар.

Сізмара похвалився, який сон йому приснився й розповів, що мачуха з дому вигнала.

Сподобався сон і цареві, ото й каже він хлопцеві:

– Віддай мені цей сон.

А той йому:

– Як же я віддам його? Був сон та й нема.

Посадив цар хлопця в глибоку яму. А в царя була красуня дочка, пожаліла вона хлопця і щоразу по обіді брала що-небудь попоїсти та й носила нищечком Сізмарі.

Аж тут східний цар просить у цього царя, аби віддав йому дочку. Не дає батько, тоді східний цар посилає чотири лошиці та й загадує:

– Котра серед цих лошиць мати, котра з-поміж її дочок найстарша, а котра найменша. Не відгадаєш – заберу Дочку.

Зажурився цар, не знає, що робити. А дочка пішла до Сізмари та й каже:

– Бідний ти, бідний! Забирає мене східний цар, а хто ж тебе догляне, хто їсти принесе!

Та й розповіла про лошиць. А хлопець її й навчає:

– Не бійся. Нагодуйте коней добряче сіллю й поставте у стайню. А вранці, як поженуть лошиць до водопою, то й дивіться. Найперша піде мати, а за нею найменше лоша, потім середульше, а позаду – найстарша лошичка.

Пішла царівна та й розповіла про все батькові. Зробив батько цар, як дочка навчила, а вже східний цар випустив стрілу, й упала вона перед царським палацом. Хто не брався за ту стрілу, але не те що витягти, зрушити ніхто не може.

Пішла царівна до Сізмари та й розповідає, а той:

– Не бійся, сю ніч я вийму.

Та й справді, вийшов уночі з ями, вийняв стрілу, а сам назад пішов.

Прокинувся цар уранці, дивиться, лежить стріла. Вельми здивувався та й оголошує:

– Хай прийде той, хто витягнув, я за нього дочку віддам.

А всі в один голос:

– Я витягнув.

– Ну, тоді,– каже цар, – хто витягнув, хай хоч підніме її!

Вовтузилися коло стріли хлопці, вовтузилися та й розійшлися по домівках.

Тоді царівна й каже:

– Тату! А може, це Сізмара виліз та й витягнув.

Пішли візирі, дивляться, аж той хлопець завбільшки з дева. Привели його, взяв він ту стрілу та як жбурне – прямо в палаци східного царя.

Зрадів цар і віддав за нього свою дочку. Два тижні гуляли весілля, а на третій пішов Сізмара східного царя воювати.

От іде він та йде, аж бачить, оре чоловік поле та слідом скиби землі ковтає.

Сізмара (грузинська казка)

– Нелегка, видно, справа, брате, – каже йому Сізмара,– землю ковтати.

– Е, що тут важкого,– той йому у відповідь,– Он Сізмара іде східного царя воювати.

– Так оце ж я Сізмара.

Зрадів Скибоковтач і каже:

– Бери мене хоч за брата, хоч за товариша.

Побратався з, ним Сізмара, та й ідуть далі. Коли це бачать, сидить край річки чоловік, тяжко зажурився.

Питають його Сізмара та Скибоковтач:

– Чого ти сидиш коло води та журишся тяжко?

А той і одказує:

– Пити хочеться, та не буде мені тут і на один ковток.

– Ти ба,– каже Сізмара.– Ми голову сушимо, як його цю річку перейти, а тобі й напитися не досить!

А Річковипивайло йому:

– Е, що тут дивного. Он Сізмара одружився з царівною та й іде східного царя воювати.

– Так оце ж я Сізмара!

Зрадів Річковипивайло та й каже:

– Бери ж мене як не за брата, то хоч за товариша.

Побратався і з ним Сізмара, ідуть далі. Коли це назустріч їм чоловік – на ногах по млиновому колу, а сам зайців ловить.

Питають вони його:

– Нащо ж тобі млинові кола?

– Е, якби я хоч один камінь скинув, то за мить хтозна-де був би, і зайця не спіймав би.

– Ну й диво! – каже Сізмара.

– Хіба це диво, – ловець йому.– Он Сізмара одружився з царівною, а тепер іде східного царя воювати.

– Оце ж я Сізмара!

Зрадів Диволовець і каже:

– Бери ж мене як не за брата, то хоч за товариша.

Ідуть уже вчотирьох. Чимало пройшли, аж дивляться, лежить чоловік, вухо притулив до землі й сміється. Підійшов до нього Сізмара та й питає:

– Що ти слухаєш і чого смієшся?

– Як же мені,– каже той,– не сміятися, коли я тут приліг, щоб відпочити, аж чую, комашня саме воює. Одній оце литку перебили, то перев’язують.

– Ну й диво! – каже Сізмара,– Ми людської ходи не зачуємо, а ти чуєш, як комашня воює!

– Що тут дивного! - відповідає Усечувайло.– Он Сізмара одружився і йде східного царя воювати.

– Так оце ж я Сізмара.

Зрадів Усечувайло й проситься:

– Візьми ж мене як не за брата, то хоч за товариша.

Побратались і з цим, уже їх п’ятеро. Мандрують далі, аж

дивляться, стоїть чоловік, у небо зирить.

– Чого це ти стоїш та в небо дивишся? – запитує його Сізмара.

– Та випустив я торік одну стрілу, то час їй оце повертатись. Ото дивлюся, звідкіля вітер,– відповідає йому стрілець.

Побраталися вони і з ним, ідуть, дивляться, сидить чоловік, висмикує в одного голуба крильця й приробляє іншому. Отак попереміняв крила всім голубам, а ті і не второпають.

Побраталися вони із Переміняйлом, ідуть далі, аж бачать, іде піп, церкву на собі несе. Де йому заманеться, там поставить її та й править.

Побратались і з попом, ідуть далі. Приходять до східного царя, а той і питає:

– Хто ви і чого прийшли?

А Сізмара йому й відповідає:

– Ми брати, шукаємо заробітку, може, візьмете нас у найми.

Помітив східний цар, що ці люди не з доброго дива прийшли, та й каже:

– Гаразд, ось побачимо, на що ви здатні. Три дні пектимуть для вас хліб, а як не з’їсте за день, то голови постинаю.

– Ну, хлопці, не журіться,– каже Скибоковтач.– Я той хлібець сам поїм і крихітки не залишу.

Як почали той хліб носити, як почали, а Скибоковтач тільки сів до нього, як хліба вже й немає.

– Добре,– каже цар,– ось везуть на шести возах вино. Як не вип’єте зараз, голови постинаю.

Сізмара (грузинська казка)

– Ну, Річковипивайло, тепер твоя черга,– кажуть побратими.

– Хай швидше несуть,– каже той,– бо я вже від спраги не знаю, де дітися.

Привезли теє вино, нахилився над ним Річковипивайло, хтозна, чи й на один ковток вистачило.

– Добре,– каже тоді цар.– Давайте свого чоловіка, а я свого. Пошлемо, хто швидше води принесе.

Посилають побратими того ловця, що за зайцями гонився.

Як побіг він, то царський бігун геть позаду лишився. Отож і гукає тоді царський бігун:

– А стривай трохи, чоловіче, куди нам квапитися, спочиньмо хоч трохи.

Сіли вони, пообідали, а царський бігун нищечком і підсипав у вино порошку. Заснув ловець, а царський бігун устав та й побіг. Уже й води набрав, один день бігти йому зосталося, а ловець спить.

От Сізмара і каже стрільцеві:

– А глянь-но, чи нічого не причинилося нашому ловцеві.

– Ой,- каже той.– Спить наш ловець, а царів уже воду несе.

– Ну, як хто й допоможе нам,– кажуть йому побратими,– так це ти.

Як пустив стрілець стрілу, розбила вона млинове коло, ловець і прокинувся. Набрав хутенько води та й додому, а царевому бігунові ще день бігти.

Сізмара (грузинська казка)

– Побили ви мене,– каже цар побратимам,– Запрошую вас на банкет.

Отак сказав цар, а слугам загадав, щоб насипали в їжу отрути.

Тільки ж Усечувайло й це почув, та й розповів Переміняйлові. А той так попереміняв миски, що царський люд геть-увесь потруївся, а побратими живі позоставалися, сидять, випивають.

Пішли вони тоді скарбів шукати. Як розчинили двері, а там гори золота. Хтозна-як його й забрати.

Аж тут піп та й каже:

– За це не журіться. Я не тільки це золото, а й вас на собі перенесу.

Поскладали попові на спину все добро та й ідуть додому.

А вже, може, й шість років минуло. У дружини Сізмари народилося двоє близняток, хлопчик і дівчинка.

Отож прийшов Сізмара додому, з одного боку посадив дружину, а з другого дочку, а син підійшов із золотим глеком та й почав умивати батька.

– Оце ж, царю,– каже Сізмара,– і сон мій. Ось. Сонце й зоря – й показав на дружину з дочкою. – А ось місяць вмиває мене.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)