Сіль дорожча за золото (Божена Нємцова)

***
Відгуки: 0
КазкиКазки, написані дітьми

Сіль дорожча за золото (Божена Нємцова) Жив якось король і було у нього три доньки. Як постарів, замучили його сумніви, котру з них зробити королевою. Адже всіх трьох він любив однаково! Покликав одного дня король дівчат до себе й мовить:

– Донечки мої! Я вже старий і не відаю, скільки ще проживу на світі. Тому хочу вирішити, котрій із вас трон залишити. Але спочатку мені треба знати, як ви мене любите.

Старша донька відповіла:

– О, мій таточку! Ви мені дорожчі за золото, – і ніжно поцілувала батьківську руку.

– О, любий мій тато! Ви мені дорожчі за вінчальну фату. Заради Вас я і заміж не піду! – запевнила середня.

А найменша донька, Марійка, ніжно дивлячись на батька, сказала:

– Я, татуню, люблю Вас, як сіль.

– Ах ти, негіднице, ти любиш батька, як сіль? – накинулися на неї старші сестри.

Дуже розгнівався король на молодшу свою доньку. Любити батька, як сіль! Просту сіль, яка в кожного є, яку кожен може купити! Сіль, існування якої ніхто не помічає!

– Іди геть з моїх очей! – закричав король і додав: – Якщо настануть такі часи, коли сіль стане для людей дорожча за золото, приходь назад – я зроблю тебе королевою!

Марійка не могла не послухатись і тієї ж миті залишила палац. Вона дуже страждала від того, що батько її не зрозумів, адже вона любить його не менше, ніж сестри!

І пішла дівчинка світ за очі, слідом за вітрами, через гори і долини, поки не потрапила до густого лісу. Раптом, звідки не візьмись, з’явилася перед нею якась бабуся. Марійка чемно вклонилася. А старенька помітила її сльози і питає, чому вона плаче.

Все розповіла дівчинка новій знайомій, ще й додала, що зовсім не хоче бути королевою, а хоче, щоб батько вірив в її любов. Жінка про все це наперед знала, адже вона була мудрою віщункою.

Бабуся запропонувала дівчинці піти до неї на службу. Марійка була працьовитою і слухняною, тому відразу погодилася.

Поки молодша сестра служила у віщунки, дві старші тільки й знали, що розважалися. До батька лащилися, щодня вимагали у нього нові розкішні сукні та прикраси. Згодом стало королю зрозуміло, що це їм дорожче за нього. І часто згадував він Марійку, яка піклувалася про нього. Але ось біда, де її тепер шукати!

Якось влаштували у палаці бенкет горою. Та раптом прибігає до короля кухар:

– Всемилостивіший король, у нас велика неприємність! – доповідає він схвильовано. – Вся сіль розмокла. Поки з далеких країн повернуться вози, скільки часу пройде! А чим зараз гостей пригощати, чим частування солити?

Король не знав, що і відповісти. Адже йому і на думку не спадало, що без солі людині не прожити. Розсердився володар, прогнав кухаря, наказав обходитися без солі.

Це були дивні гостини! Страви виглядали дуже красивими і апетитними, але їсти їх ніхто не став. Розгніваний король не знаходив собі місця.

Повсюди були розіслані гінці, щоб сіль принесли. Але ті поверталися з порожніми руками і доповідали, що по всій країні припаси солі розмокли. Вирядили вози за сіллю в інші далекі краї. Сіль стала дорожча за золото. Зрозумів тут король, що значить для людини сіль. Шкода йому стало, що доньку свою образив.

А Марійка живе собі в лісовій хатинці і не знає, що з батьком і сестрами сталося. Зате її господиня, мудра віщунка, про все знала. Говорить вона якось Марійці:

– Дитя моє, я казала тобі, що правда переможе. Час тобі додому повертатися.

– Ох, люба бабусенько, хіба я можу додому йти, адже батько мене бачити не хоче, – відповідає дівчинка, а сама плаче.

Тут віщунка їй розповіла, що сіль тепер дорожча за золото і дорогоцінне каміння. Шкода було Марійці залишати мудру жінку, але дуже вона за батьком скучила.

– Ти мені чесно служила, – сказала їй старенька, – і заслуговуєш на щедру нагороду.

– Нічого мені не треба. Дайте лише жменьку солі, щоб я батькові віднесла.

– Добре, якщо ти з такою повагою ставишся до солі, нехай у тебе буде її завжди вдосталь. Ось тобі хворостинка, як тільки відчуєш, що подув вітер з півдня, ступай за ним; пройдеш три долини, три гори – зупинись і вдар хворостинкою об землю. Розступиться земля, а ти спускайся вниз. Що там знайдеш – усе твоє. Це я тобі в придане даю.

– Я повернуся за Вами і заберу до свого палацу.

Віщунка лише посміхнулася і у відповідь промовила:

– Завжди залишайся такою ж доброю і чесною, і життя у тебе буде радісним.

Хотіла Марійка ще раз їй подякувати, озирнулася – ні хатинки, ні самої бабусі вже не було.

Пішла дівчинка через ліс до рідного палацу. Але вдягнена вона була у просте платтячко та в хустинку, тому ніхто її не впізнав.

– Пустіть мене, – благала Марійка, – я несу королю те, що дорожче за срібло і золото.

Доповіли про це королю, і він наказав впустити дівчинку. Запропонував їй шматочок хліба.

– Ось тільки солі у нас немає, – сумно додав він.

– Сіль є у мене! – вигукнула мала і дістала мішечок, посолила хліб, а решту віддала королю.

– Сіль! – зрадів король. – Ох, миле дитя, який цінний подарунок ти мені принесла! Як тобі віддячити? Що хочеш проси, нічого не пошкодую.

– Мені нічого не потрібно, люб’язний татусю, тільки любіть мене, як любите сіль, – відповіла Марійка і скинула з голови хустинку.

Побачив король свою улюблену донечку, трохи свідомість не втратив, став благати, щоб вона його вибачила. А Марійка обіймає батька, просить старе забути.

Розлетілася по всьому королівству радісна новина. Кожному, хто приходив, дівчинка давала трішки солі. Скільки віддасть, стільки в мішечку і прибуде.

На радощах король оголосив Марійку королевою. Святкування проходило надворі. Відчула Марійка південний вітер, пригадала слова мудрої віщунки, попередила батька і вирушила дорогою.

Ось позаду три долини, три гори. Ось і земля розступилася. Спустилася вона вниз, бачить – все блищить, іскриться, наче крижане. Раптом назустріч дівчинці вистрибнули гномики, вітають її:

– Добридень, королево, ми на тебе давно чекаємо! Наша господиня наказала показати тобі все соляне королівство, адже воно тепер твоє!

– Що це за дивовижні квіти навколо? – запитала та. – Скільки живу, такої краси не бачила.

– Все це – сіль, – відповіли їй крихітки.

– Невже? Хіба сіль росте? – здивувалася королева. – Як шкода порушувати таку красу і брати її звідси!

Але гномики сказали, що скільки вона солі візьме, стільки ж її і прибуде. Марійка низько вклонилася маленьким чоловічкам, щиро подякувала і вибралася на поверхню, але вхід до соляного королівства назавжди залишився для неї відкритим.

Дівчина повернулася додому і розповіла батькові про те, що бачила і чула. Старий король зрозумів, яке багатство дала його доньці в придане мудра віщунка.

Марійка ніяк не могла забути свою добру бабусю. Вирушили вони з батьком по неї. Весь ліс об’їздили каретою, та марно.

Всі навколо були вдячні Марійці за доброту та щирість і зрозуміли, що сіль – це справжній скарб.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)