Розумний дайханин (туркменська казка)

***

Розумний дайханин (туркменська казка)

Був собі колись давно один юнак на ймення Сапа. Він дбайливо доглядав своє поле, і щороку йому стільки родило, що й між небом та землею не вміщалось. І мав той юнак щире серце, ніколи не зазіхав на чуже.

Якось поливав Сапа свою городину з арика й помітив, що у воді пливе червоне яблуко. Дістав Сапа яблуко з води і почав їсти, і коли від яблука лишилася тільки половинка, раптом згадав: «Ой, що ж я зробив! Адже з'їв ось пів'яблука, не спитавши дозволу в його хазяїна». Подумавши, що вчинив недобре, і картаючи себе, юнак пішов уздовж арика в той бік, звідкіля припливло яблуко.

Довго йшов чи й ні, а прийшов до одного саду. Дивиться, а там садівник ходить, геть сивий. Привітався Сапа та й питає, показуючи половину яблука:

– Скажи, агам, чи це яблуко не з твого саду?

Глянув садівник на те яблуко та й каже:

– Ні, інім, це яблуко не з мого саду. Але далі є ще сад мого старшого брата. Може, яблуко звідти – покажи йому.

І знову пішов Сапа вздовж арика, аж поки не опинився перед більшим садом. Дивиться юнак, а в саду порається садівник – чуб і борода ледь помережені сивиною. Привітався Сапа й питає:

– Скажи, агам, це яблуко не з твого саду?

Подивився дід і каже:

– Ні, не з мого. Але отам є сад мого найстаршого брата. Може, те яблуко звідти.

Іде Сапа далі, аж бачить – стоїть великий-великий сад, а в ньому походжає чоловік – чуб і борода чорні, мов вугілля.

Сапа підійшов, привітав його й запитує:

– Агам, чи це яблуко не з твого саду?

Глянув той і одказує:

– Так, з мого.

– Якщо воно твоє, то слухай же. Якось я стояв біля арика, коли у воді пливло це яблуко. Я дістав його й мимоволі з'їв половинку. Агам, проси за яблуко скільки треба, лише пробач мені.

– Ні,– відповідає той,– за яблуко мені нічого не треба, але й пробачити тобі я не можу.

– Агам-джан,– благає Сапа далі,– я такий же дайханин, як і ти, і завжди споживав те, що заробляв. Так уже сталося, що я з'їв пів'яблука – проси ж тепер чи грошей, чи зерна, чи що інше, я все дам. А скажеш служити тобі – служитиму, тільки даруй мені ту половинку.

Але садівник і на це не згодився. Тоді Сапа почав його ще дужче благати, аж поки той не сказав:

– Коли так, славний юначе, отам у хатині побачиш мою дочку. Вона сліпа й глуха, немає в неї рук, немає й ніг. Одружишся з нею – я тобі пробачу.

– Гаразд,– промовив Сапа,– в мене жінки ще немає, я одружуся з нею, аби ти тільки подарував мені того пів'яблука.

Тоді садівник сказав:

– Іди до неї, вона в хаті.

Відчинив юнак двері й став на порозі. Дивиться – а там спить красуня. «Ой, люди добрі, мабуть, я не туди втрапив. Адже ця дівчина зовсім не така, як сказав садівник».

Пішов Сапа до садівника:

– Агам, та дівчина зовсім не така, як ти казав. Може, я не туди втрапив?

– Туди,– відповідає садівник.– То справді моя дочка.

– А чому ж ти казав, що вона сліпа й глуха і що в неї немає рук та ніг? – запитав Сапа.

– Бо так воно й є. Вона сліпа через те, що не бачить нічого, окрім написаного в книжках. Вона тільки в них і дивиться. А глуха тому, що чує тільки те, що читає. Вона й бесіду веде тільки з книжками – хіба не назвеш її німою? Я сказав, що в неї немає рук. І це правда, адже вона не випускає з них книжки. Моя дочка нікуди не ходить, і я кажу, що в неї немає ніг.

Розумний дайханин (туркменська казка)

– Гаразд,– промовив Сапа,– я все зрозумів. Але в мене є ще одне запитання. Коли я йшов, щоб знайти хазяїна яблука, то трапився мені дорогою сад, а в ньому ходив садівник – геть сивий. Він сказав мені: «Далі є ще сад мого старшого брата. Може, яблуко звідти». Прийшов я, куди він мене послав, і побачив, що в старшого брата чуб і борода ще майже не сиві. Він сказав мені: «Це яблуко не з мого саду. Але отам є сад мого найстаршого брата. Може, це його». Так я прийшов сюди і побачив, що в тебе немає ще жодної сивої волосини. Чому це так і що це означає?

І той чоловік відповів:

– Правда, той перший садівник – мій молодший брат. Але він вже зовсім сивий і старий, бо все свариться із жінкою. У того брата, якого ти бачив потім, в хаті трохи кращий лад, через те й посивів він ледь-ледь. А в нашій сім'ї ніколи не буває сварки, завжди в хаті спокій і тиша, тому я й не старію, хоч старший від моїх братів.

Подивувався Сапа садівниковим словам, забрав дівчину-красуню й став прощатися. Садівник пробачив йому, й Сапа з його дочкою вирушив додому. А вдома справив весілля й щасливо зажив собі...

Минув деякий час, і народився у них син, та такий розумний і тихий, що й не сказати.

А був у них один сусіда – старий дід. Все було хвалиться:

– Ще не народився такий чоловік, щоб розумніший був за мене.

Якось копав старий город та й знайшов замкнену скриньку. Дід гадав, що там золото, отож відімкнув її та й заглядає. А звідти вислизнула гадючка та так і повилася по дідовій шиї. Тепер їй було доволі повітря, і ось вона почала надуватися, розбухати, поки не стала величезною змією.

– Гадюко, я ж тебе випустив на волю, а ти тепер хочеш мене задушити. Хіба ж за добро платять злом? – запитав дід.

– Атож,– відповіла гадюка,– за добро тільки кривдою і платять, хоч кого запитай. І я тебе задушу.

Вирішили дід і гадюка запитати у рослин, тварин та людей, чи за добро кривдою відплачують. Ідуть та й ідуть, коли це назустріч низка верблюдів. Дід із гадюкою на шиї й питає старого верблюда, котрий плентався аж геть позаду:

– Верблюде, верблюде, чи за добро кривдою платять?

– Авжеж, кривдою,– відповів той.– Оце всі верблюди – мої діти та внуки. Я всіх їх подарував господареві, а він тепер хоче мене забити, бо я старий став.

Хіба ж це не зло за моє добро?

– Чув? – засичала гадюка, аж звиваючись від сміху.

Іде дід, коли це стоїть стара суха шовковиця. Підступив дід до неї й питає:

– Шовковице, ти багато прожила на світі, вже й не злічити скільки. Отже багато й знаєш. Скажи ж, чи за добро злом платять?

– А певно, що злом. Скільки років я давала хазяїнові затінок, скільки шовкопрядів вигодував він моїм листям, скільки шовку продав та золота взяв! А тепер, коли я всохла, він хоче зрубати мене на дрова. Так хіба ж це не кривда за мою ласку?

Ідуть вони далі, аж на вулиці зграйка дітей бавиться.

Побачили гадюку у діда на шиї та й метнулися по дворах.

Тільки один лишився – розумний хлопчик Сапи.

Дід і питає в нього:

– Скажи, синку, чи за добро кривдою платять?

Розумний дайханин (туркменська казка)

– Постривай, дідусю,– мовить хлоп'я,– розкажи спершу, що це за гадюка в тебе на шиї?

– Та це я копав грядку та й знайшов скриньку,– став розповідати дід.– Відімкнув її, щоб поглянути, чи там не гроші, а звідти вилізла гадюка та й повилася по шиї. Та ще й каже, що задушить мене.

– Гай-гай, дідусю, ти неправду кажеш. Хіба ж така величезна гадюка вмістилася б в оцій скриньці? Соромно брехати,– сказав хлопчик.

– Ні, синку, це не брехня. Гадюка справді вилізла з цієї скриньки.

Тоді хлопчик і питає гадюку:

– Гадюко, невже ти, така велика, влізеш у таку скриньку?

– Звичайно, а чому б і ні? – одказала гадюка.

– Овва, це ж і гадюки вже вміють брехати,– вигукнув малюк.– Бо де ж таки видано, щоб така товстелезна гадюка та влізла в оцю скриньку!

– А дивись! – сказала гадюка, сповзла з дідової шиї на землю, випустила з себе повітря і знову стала тоненькою гадючкою. Залізла в скриньку, а голову всередину не кладе.

– А голова всетаки не влізла! – вигукнув хлопчик.

– А зараз не влізла? – запитала гадюка й скрутилася в клубочок. Хлопчик миттю зачинив віко та й замкнув скриньку. А тоді й каже:

– Діду, хіба ж ви закопували цю скриньку в землю?

Чи не знаєте примовки: «Не бери того, чого не клав!» Ідіть же та покладіть скриньку, де взяли.

Здивувався старий такому глузду, подякував хлоп’яті та й поніс скриньку туди, де знайшов.

* Агам – шанобливе звертання, букв, «мій пане» (туркм.).

* Інім – звертання до молодшого за віком, буквально «мій молодший брате» (туркм.).

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)