Розумна жінка (англійська казка)

***

Розумна жінка (англійська казка)

Жив собі чоловік, на ймення Гобборн Сієр. І був у нього син, а звали його Джек.

Якось він, випроводжаючи сина на базар з овчиною, наказує:

– Продай її, але так, щоб і гроші вторгував, і шкуру назад приніс.

Пішов Джек на базар. Торгує. Але хто ж захоче гроші віддати, а шкури не взяти? Отож повернувся він додому, не виконавши наказу батька.

– Ніхто не хоче гроші давати і шкури не брати.

– Нічого, спробуй ще завтра, – мовив батько.

Рано-вранці пішов хлопець удруге на базар. І знову

ніхто з такою умовою не купує шкуру. Вертається ні в сих ні в тих.

А батько йому:

– Спробуй ще й завтра. Може, пощастить.

Тде Джек втретє, а сам думає: “Нічого з того не вийде. Однак повернуся додому ні з чим. Цього разу батько лаятиме, а то й битиме. Подамся я світ за очі”.

З тими думками дістався він мосту. Схилився на поручні, журиться. Шкода йому кидати домівку.

А біля мосту, на березі річки, дівчина полоскала білизну. Побачила вона хлопця та й питає:

– Чого зажурився?

– Як же,мені не журитися? Батько загадав мені таке, що ніхто не зможе зробити.

– Яке ж то завдання, що ніхто не зуміє його виконати?

– Загадав батько продати ось цю шкуру і назад її принести.

– Оце й усе? Чого ж тут журитися? Дай-но мені овчину.

Прополоскала її дівчина, постригла, а шкуру повертає і гроші за вовну дає.

Повернувся Джек додому та й розповідає батькові, як дівчина купила у нього вовну.

Здивувався батько.

– Розумна дівчина. От якби тобі таку дружину. Може, посватаєш?

– Яз радістю.

– Треба запросити її в гості та ближче познайомитися.

Пішов Джек і запросив дівчину в гості. Та подякувала і каже:

– Зараз не можу, а в неділю прийду.

Недільного дня прийшла дівчина. Батько й син

зустріли її гостинно, посиділи, погомоніли. Бачить батько: розумна, гарна. Кращої, невістки не знайдеш. Посватав її Джек, а незабаром і весілля справили. Живуть, поживають у добрі та злагоді.

А батько Джека був знатний майстер – будував такі І гарні будинки, що очей не відведеш. Дізнався про це король. Шле до нього гінця і загадує, щоб той побудував І йому найкращий у світі палац.

Батько й каже Джекові:

– Ходімо, сину, зі мною, допомагатимеш мені.

А Джекова дружина-розумниця наказує їм:

– На будівництві не кривдіть королівських слуг, поводьтеся з ними чемно.

От ідуть вони, йдуть. Дорога далека. Батько й питає:

– Чи можеш ти зробити так, щоб дорога покоротшала?

Дивується син – дорозі ж кінця-краю не видно. Каже:

– Як же я, тату, її вкорочу? Хіба ж таке хто зможе зробити?

Розгнівався батько:

– Вертай додому, коли ти такий нерозторопний. Обійдуся без тебе.

Приходить Джек додому похмурий, зажурений. Дружина й запитує:

– Чого це ти повернувся?

Розповів Джек, що загадав йому батько.

– Ну й що ж тут мудрого, – дивується жінка. – Треба було казку розповісти – дорога й покоротшала б. Хутчіш наздоганяй.

Побіг Джек. Довго біг, а таки наздогнав. Не встиг батько йому й слова мовити, а Джек уже казку розпочав. Казка цікава, батько слухає. Не зогледілись, як і прийшли до того місця, де палац збиралися зводити. Дорога й покоротшала.

Зібралися робітники, почали будувати. Джек з батьком чемні та привітні з ними, як наказувала їм Джекова ^дружина. І їх усі люблять і поважають.

Цілий рік будували. І вийшов той палац прегарний. Усе місто сходилося подивитися та подивуватися на небачену красу.

Радий і король.

– Молодці, майстри. Завтра вам і платню видам. Батько йому:

– До завтра я ще встигну ліплення зробити у одній із світлиць.

Пішов король. А один королівський слуга підійшов до батька і пошепки проказав:

– Завтра король хоче вас убити, щоб ви більше ніде в світі не змогли побудувати такого, а то й кращого палацу.

Злякався Джек, а батько мовить:

– Не бійся, сину, виберемося з біди. Є у мене своя хитрість.

Наступного дня приходить король подивитися на ліплення, які мав зробити майстер, а батько вибачається:

– Не гнівайтесь, ваша величність. Не зміг я зробити ліплення – одного інструмента не вистачає для цього. Треба послати сина додому, щоб приніс.

– Ні, – каже король, - не треба сина посилати. Відправ когось із робітників.

– Ваша величність, вони такі нетямущі, ще не так перекажуть і не те принесуть. Доведеться-таки послати сина.

– Ній ні, не пущу ні тебе, ні твого сина. Нехай краще мій син піде.

– Нехай буде по-вашому, шліть королевича.

От приходить королевич до будівничого, а той йому наказує:

– Перекажіть, будьте ласкаві, моїй невістці, щоб дала вона вам притулок у скрині. Скриню ж нехай зачинить, доки я не повернуся.

Королевич подумав, що притулок – то якийсь інструмент. Приїхав до невістки, переказує все слово в слово, як майстер велів.

А жінка-розумниця все зрозуміла: чоловікові й свекрові небезпека загрожує, треба їх рятувати.

Підвела вона королевича до скрині та й каже:

– Допоможіть-но, ваша величність, бо я не дістану, скриня глибока.

Нахилився королевич, а жінка його за ноги та й перекинула в скриню. Замкнула і каже:

– Сидітимете ви тут, ваша величність, доти, доки мій чоловік зі свекром додому живими й здоровими не повернуться.

Бачить королевич, нічого не вдієш. Попросив перо та папір і написав батькові-королеві листа, мовляв, відпусти, тату, майстрів-будівельників, бо доведеться сидіти мені у скрині довіку.

Що було робити королеві? Довелося розплатитися з майстрами і відпустити з Богом.

Повернулися вони додому, а батько й каже Джекові:

– Така розумна дружина, як твоя, заслуговує мати палац кращий за королівський. І взялися до роботи.

Побудували вони палац казкової краси та й стали в ньому жити-поживати і добра наживати.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)