Розум старого батька (туркменська казка)

***

Розум старого батька (туркменська казка)

Було таке чи й не було, а жив собі колись один падишах. І наказав він, щоб усі його підлеглі відводили старих немічних людей в пустелю й там кидали їх напризволяще. А в одного падишахового нукера був дуже-дуже старий батько. Посадив юнак батька на спину та й поніс у пустелю... Ніс-ніс, аж стомився. Тоді взяв та й сів на горбочку. Коли це старий батько як засміється.

– Чого це ти, батьку? Я тебе несу в пустелю, а ти смієшся? Чому б це?

– О, синку, згадав я ті роки, коли й сам був молодий і теж ніс свого батька в пустелю. Навіть на цьому самому горбочку відпочивав. Тепер і мій ряд настав. Недарма кажуть: «Дійшла черга до собаки, дійде й до вовка». Постарієш – понесе й тебе син у пустелю. Ось чому я засміявся.

– Ой, тату, тоді я не покину тебе в пустелі,– сказав син і, взявши батька на плечі, поніс його додому. А там сховав його в скрині, замкнувши віко. Випускав батька звідти тільки тоді, коли довкола не було людей. Нагодує, напоїть та й знову ховає.

Аж це скликає падишах своїх нукерів та й загадує їм:

– Збирайтеся в похід, я вирушаю до джерела Земзем, щоб напитися цілющої води.

Прийшов додому юнак та й хвалиться батькові новиною, а той і мовить:

– Слухай, сину, пильно, що я тобі казатиму. Зробиш, як я пораджу, то знайдеш джерело Земзем.

– А чи не краще, якби й ти в скрині помандрував із нами?

– Гаразд,– відповідає батько,– але тоді захопи з собою рибину, бика й кавунового насіння.

Захопив син із собою, що батько загадав, та й вирушили в похід.

От пройшли вони чималу путь, кілька разів уже й заночували в дорозі. Коли це батько й каже:

– Сину, незабаром пустеля, а у вас вода вже ось-ось закінчиться. Випусти тоді наперед бика і йди за ним. У тому місці, де бик почне копирсати рогом землю, ставай копати – там буде вода.

От ідуть вони далі, аж падишах і питає юнака:

– А нащо ти ведеш бика?

Юний нукер і одказує:

– Коли в нас не стане води, він нам знадобиться.

Невдовзі падишах із нукерами досягли пустелі, і така їх стала мучити спрага, що хоч помирай.

Випустив тоді юнак наперед бика, і де той почав копирсати рогом землю, заходився копати з товариством криницю. І скоро звідти потекла вода. Побачив це падишах та тільки подивував.

А товариство напилося води, відпочило та й знову в дорогу. Батько й каже синові:

– Тепер висип у розлиту воду кавунове насіння. Коли повертатимемося, якраз кавуни поспіють.

Син так і вчинив. Поїхало товариство далі. Якогось там дня старий батько й каже:

– Сину, вже незабаром вода Земзем. В тому місці, куди ми їдемо, сорок джерел, але цілюща вода тільки в одному з них. Люди питимуть з першого-ліпшого джерела, а ти спершу впускай туди рибину – в якому вона оживе, в тому б'ють ключі цілющої води Земзем. Ти сам напийся і в дзбан набери.

І справді, невдовзі приїхали вони до сорока джерел. Кинулися люди тамувати спрагу, де кому забаглося, тільки юний нукер спершу пускав у воду рибину. Аж це в одному джерелі вона ожила та так і вислизнула з юнакових рук. Напився тоді нукер цілющої води ще й у глек набрав.

Стали повертатися падишах із почтом додому. Мандрували вони, мандрували та й прибилися знов до того місця, де посіяв колись юнак кавуни. Глянув падишах, що лежать довкола кавуни, та ще й великі, і здивувався без міри. А товариство набрало кавунів та й рушило далі.

Розум старого батька (туркменська казка)

Коли це досягли вони такого місця, де за туманом і сонця було не видно. Батько й каже юнакові:

– Бери, сину, стільки каміння, скільки спроможешся, та й сідай на верблюда. А те каміння, що лишиться долі, штурхни ногою та й примов: «Того, що взяв,– мало, але й те, що лишилося,– теж абищиця!»

Юнак так і зробив. Підняв із землі три каменюки та й поклав на верблюда. Товариство стало глузувати, мовляв, чи він не здурів.

Здивований падишах тільки подивився, а коли товариство щасливо доїхало додому, викликав він юною нукера й став розпитувати про все, чому сам стільки разів дивувався.

– О падишах,– відповів юнак.– Я розповім усе, якщо ти мені пробачиш.

– Я дарую тобі твою провину,– відповів падишах.

Тоді юнак почав:

– Падишах, якось я ніс свого батька в пустелю, але стомився й сів відпочити. Тут мій батько й каже: «Коли я ніс свого батька, щоб покинути його в пустелі, то відпочивав теж на цьому самому місці». Жаль мені стало старого батька, забрав його додому та й сховав. А коли ти оголосив похід до джерела Земзем, батько й порадив мені: «Візьми з собою бика, рибину й кавунового насіння». Лаштуючись у похід, я посадив батька в скриню і взяв із собою. Виконуючи всі його поради, я врятував наше товариство від смерті.

– Гаразд,– одказав падишах,– але що ти взяв тоді, як все довкола оповив був туман?

– А ось те каміння, що я захопив із собою,– показав юнак падишахові три камені.– Оцей камінь – щире золото, другий – перли, а третій – діамант.

Здивувався падишах ще дужче, але з того часу заборонив відводити старих людей в пустелю.

* Нукер – озброєний слуга, охоронець ханів, баїв (туркм.).

* Земзем – джерело в місті Мекка, воду якого мусульмани вважають цілющою.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)