Рогатий Іскандар (таджицька казка)

***

Рогатий Іскандар (таджицька казка)

Було це чи ні, однак кажуть, що жив колись падишах на ймення Іскандар, могутній був володар – сім країн підкорив. І велів він убивати кожного цирульника після того, як той поголить йому голову. І ніхто не міг збагнути тієї таємниці. Через якийсь час в усіх Іскандарових володіннях майже не лишилося цирульників.

Жила в тому краї бабуся. Мала вона одного-однісінького сина. І був він, як на лихо, цирульником.

Сиділа бабуся якось у хаті, коли чує – хтось стукає. Підвелася, відчинила ворота, дивиться, аж то двоє Іскандарових вояків.

– Скажи, стара, своєму синові, аби завтра йшов до падишаха,– звеліли посланці й подалися геть.

Цирульникова мати знала, що її син живий від Іскандара не повернеться. Довго думала, як зарадити лихові й нарешті надумала Сходила видоїла корову, а на тому молоці замісила тісто й напекла коржиків. Уранці дала синові кілька тих коржиків і каже:

– Коли голитимеш падишахові голову, зроби так, аби один коржик випав у тебе з-за пазухи додолу. Іскандар підійме його, покуштує й з’їсть увесь. А як спитає тебе, чого він солодкий, скажи: «Бо замішений на молоці моєї матері».

Пішов молодий цирульник до падишахового палацу. Іскандар запросив його до окремого покою, скинув завій. Глянув хлопець на володаря і похолов від жаху: в Іскандара на голові росли два роги.

– Поголиш мене! – звелів падишах.

Переляканий цирульник узявся голити, а коли вже закінчував, згадав раптом материні слова. Нахилився – й коржик випав у нього з-за пазухи. Іскандар нахилився, підняв коржика, поцілував, покуштував і з’їв увесь.

– Чого він такий солодкий? – спитав цирульника

– Бо замішений на молоці моєї матері,– відповів той.

Падишах аж підскочив від несподіванки. З’ївши замішеного на материнському молоці коржика, він став цирульникові молочним братом, а вбивати молочного брата не можна – то тяжкий гріх. Тож нічого йому не лишилося, як відпустити Хлопця. Але перед тим падишах його застеріг:

– Гляди ж мені, нікому не обмовся, що я з рогами. Цю таємницю знають, крім мене, бог і ти!

Отак молодий цирульник живий та здоровий повернувся додому. Але вдень він місця собі не знаходив, а вночі йому не спалося, здавалось, лусне, доки не виповість комусь своєї таємниці. Тож тільки-но засіріло надворі, встав і пішов до озера.

Роззирнувся сюди-туди, а як переконався, що довкола ні душі, зайшов у очерет, схилився над водою й стиха проказав: «Іскандар має роги, Іскандар має роги, Іскандар має роги».

Виповів таємницю воді й наче камінь скинув з душі. Радісінький повернувся додому.

Через якийсь там час на те місце вівчар пригнав напувати отару. Доки вівці пили, він зрізав очеретину й змайстрував з неї сопілку. Та тільки приклав її до вуст, як сопілка тричі промовила: «Іскандар має роги». Змайстрував вівчар другу сопілку, вже з іншої очеретини – те саме. Так робив він тричі й щоразу чув той самий голос.

Якось падишах був на полюванні, і, коли проїздив неподалік від отари, до нього раптом долинув голос: «Іскандар має роги, Іскандар має роги, Іскандар має роги». Розлютився володар, звелів своїм слугам:

– Приведіть сюди чабана!

Схопили слуги вівчаря, привели до падишаха.

– Як ти смієш таке казати про свого володаря? – накинувся на чабана Іскандар.

– То не я кажу, а сопілка. Я її змайстрував з очеретини, вона виросла на березі озера.

Іскандар кинув вівчаря до темниці, а його сопілку – у вогонь. Відтак звелів своїм воїнам піти на берег озера й випалити весь очерет. Та невдовзі очерет забуяв, як і перше. До озера пригнав отару інший вівчар, змайстрував з очеретини сопілку й помандрував собі з отарою далі. Чабан грає, а сопілка знай промовляє: «Іскандар має роги, Іскандар має роги, Іскандар має роги». Так чутка про Іскандарові роги полетіла по всьому краю. Дійшла вона й до молодого цирульника. «Що я накоїв? – жахнувся хлопець.– Скільки безневинних людей страждає через мене!» – подумав так та й пішов до падишахового палацу.

– О володарю світу,– звернувся він до Іскандара,– звільніть вівчарів, вони не винні, я відкрию вам таємницю сопілки. То все через мене,– І розповів падишахові про свою балачку на березі озера.

Нічого не сказав на те падишах. Лише звелів випустити з в’язниці всіх чабанів.

Отак мудра бабуся оберегла від смерті сина й багато інших безневинних людей. А чутка про Іскандарові роги загула по всіх сімох країнах.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)