Рапунцель (Брати Ґрімм)

***

Рапунцель (Брати Ґрімм) Якось жили на світі чоловік і дружина; їм давно вже хотілося мати дитину, але її все не було; і ось, нарешті, з’явилася у дружини надія, що милостивий Господь виконає її бажання.

А було у них у хатинці маленьке віконце, звідти було видно розкішний садок, де росло багато чудових квітів і всякої зелені. Але садок був обнесений високою огорожею, і ніхто не насмілювався в нього входити, тому що це був садок однієї відьми; вона мата велику владу, і всі на світі її боялися.

Стояла якось жінка біля віконця, зазирнула в садок і побачила грядку, а росла на ній чудова рапунцель; була вона така свіжа та така зелена, що їй дуже захотілося покуштувати рапунцелі. Це бажання у неї все зростало кожного дня, але вона знала, що її дістати їй ніяк не можна, то вона схудла, поблідла і виглядала нещасною. Злякався чоловік і питає:

– Чого тобі, моя жінко, не вистачає?

– Ах, – каже вона, – якщо не здобути мені з того саду, що за нашим домом, зеленої рапунцелі і її не скуштувати, то залишиться мені одне – померти.

Чоловік дуже її любив і подумав: «Уже якщо дружині моїй від цього помирати доводиться, то я дістану для неї рапунцель, чого б мені це не коштувало.

І ось переліз він у темряві через кам’яну огорожу в садок відьми, нарвав швидко цілий жмуток рапунцелі і приніс її дружині.

Вона одразу приготувала собі з неї салат й із жадобою його з’їла. І салат цей їй так сподобався, здався їй таким смачним, що другого дня з’явилося у неї бажання втричі більше,

ніж раніше. І вона не могла знайти собі спокій, поки чоловік не погодився полізти в садок ще раз.

Він пробрався туди в сутінках, переліз черг і кам’яну огорожу, але сильно перелякався, побачивши перед собою відьму.

Як ти насмілився залізти у мій садок, – сказала вона, зі злобою подивившись на нього, – і вкрасти у мене, як злодій, мою зелену рапунцель? Тобі за це зле буде.

Ах,– відповів він,– ви вже мені пробачте, адже я наважився на це тільки тому, що моя дружина побачила з віконця вашу зелену рапунцель і відчула до неї таку пристрасть, що, мабуть, померла б, якщо б її не скуштувала.

Гнів у відьми трохи минув, і вона сказала йому:

– Якщо це правда, що ти кажеш, то я дозволю тобі назбирати рапунцелі стільки, скільки ти забажаєш, але при одній умові: ти повинен будеш віддати мені свою дитину, яка народиться у твоєї дружини. їй буде у мене добре, я буду про неї піклуватися, як мати рідна.

І він з жаху погодився на все. Коли дружині прийшов час родити і вона народила доньку, з’явилася тієї ж миті відьма, назвала дитину Рапунцель і забрала її з собою.

Стала Рапунцель найкрасивішою дівчинкою на світі. Коли їй виповнилося дванадцять років, відьма заперла її у вежу, що була в лісу; у тій вежі не було ані дверей, ані сходів, тільки на самому вершечку було маленьке віконце. Коли відьмі хотілося залізти на вежу, вона ставала внизу і кричала:

– Рапунцель, Рапунцель, проснися, Спусти свої коси донизу.

А було у Рапунцель довге прекрасне волосся, тонке, немов із прядива золотого. Почує вона голос відьми, розпустить свої коси, підв'яже їх угорі до віконного крючка, і впаде волосся на цілих двадцять аршинів униз, – і підіймається по них тоді відьма, чіпляючись за них, догори.

Минуло кілька років, і трапилося королівському сину проїжджати на коні через ліс, де стояла вежа. Раптом він почув спів, а був він такий приємний, що він зупинився і став прислухатися. Це співала Рапунцель своїм чудовим голосом пісню. Захотілося королевичу піднятися наверх, і він став шукати вхід у вежу, але знайти його було неможливо. Він поїхав додому, але був такий вражений співом, що кожного дня приїжджав у ліс і слухав його.

Ось стояв він якось за деревом і побачив, як з’явилася відьма, і почув, як вона закричала:

– Рапунцель, Рапунцель, проснися, Спусти свої коси донизу!

Спустила Рапунцель свої коси вниз, і піднялася відьма до неї вгору.

«Якщо це і є ті сходи, по яких підіймаються догори, то і мені хотілося б якось випробувати долю», – і другого дня, коли почало вже темніти, під’їхав королевич до вежі і крикнув:

– Рапунцель, Рапунцель, проснися, Спусти свої коси донизу!

І впало миттю волосся вниз, і королевич піднявся вгору.

Рапунцель, побачивши, що до неї увійшов чоловік, якого вона ніколи не бачила, спочатку сильно злякалася. Але королевич ласкаво з нею заговорив і розповів, що він був такий зворушений її співом і не було йому ніде спокою, і ось він вирішив її обов’язково побачити.

Тоді Рапунцель перестала боятися, і коли він спитав у неї, чи згодна вона вийти за нього заміж, – а був він молодий і красивий, – вона подумала: «Він буде кохати мене більше, ніж стара Готель»,– погодилася і простягла йому руку. Вона сказала:

– Я із задоволенням піду з тобою, але не знаю, як мені спуститися вниз. Коли ти будеш до мене приходити, бери кожного разу із собою шматок шовку; я буду плести з нього сходи, і коли вони будуть готові, я спущуся вниз, і ти украдеш мене на своєму коні.

Вони домовилися, що він буде приходити до неї ввечері, тому що вдень приходила стара. Відьма нічого не помічала доти, доки якось Рапунцель не заговорила з нею і не сказала:

– Скажіть мені, пані Готель, чому мені тебе піднімати нагору важче, ніж молодого королевича? Він підіймається до мене миттєво.

– Ах ти, мерзотне дівчисько! – крикнула відьма. – Що я чую? Я вважала, що заховала тебе від усіх, а ти мене все ж обманула! – І вона із злості вчепилася в прекрасне волосся Рапунцель, обмотала його кілька разів навколо своєї лівої руки, а правою схопила ножиці і – чик-чик! – відрізала його, і чудові коси лежали на землі.

І була відьма такою безжалісною, що завела бідну Рапунцель у темні хащі; і довелося їй там жити у великій нужді і горі.

І того ж дня, як вона прогнала Рапунцель, вона прив’язала ввечері відрізані коси до віконного крючка і, коли з’явився королевич і крикнув:

– Рапунцель, Рапунцель, проснися, Спусти свої коси донизу!

То спустила відьма волосся вниз.

І піднявся королевич угору, але не знайшов там своєї коханої Рапунцель, а побачив відьму. Вона подивилася на нього своїм злим, уїдливим зором.

– Ага! – крикнула вона зі сміхом. – Ти хочеш увести свою кохану, але красуні-пташки більше нема у гнізді, і вона вже не співає. Її винесла кішка, а тобі вона видряпає до того ж очі. Ти загубив Рапунцель навіки, не бачити її тобі більше ніколи!

Королевич був дуже засмучений і у відчаї вистрибнув з вежі; йому вдалося зберегти життя, але колючі шпичаки кущів, на які він жалився, викололи йому очі. І він ходив сліпий по лісу, і їв лише одні корінці і ягоди, і весь час сумував і плакав через втрачену ним кохану жінку.

Так блукав він кілька років у смутку і печалі і зайшов, нарешті, у темні хащі, де жила Рапунцель разом із своїми дітьми-близнюками, яких вона народила, з хлопчиком та дівчинкою.

Раптом почув королевич чийсь голос; він здався йому таким знайомим, і він пішов назустріч йому; і коли підійшов він ближче, то Рапунцель його впізнала, кинулася до нього на шию і гірко заплакала. Але впали дві сльозинки йому на очі, і він знов став бачити, як і раніше. І він привів її в своє королівство, де зустріли його з радістю, і вони жили довгі-довгі роки щасливо і багато.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)