Пузир (таджицька казка)

***

Пузир (таджицька казка)

Був собі пузир, круглий ненажера-пузир. Котиться він якось дорогою, а назустріч йому кіт.

– Куди йдеш, волоцюго-коте?! – спинив його пузир.

Кіт нашорошив вуха, глипнув сердито й одказав:

– А тобі що до мене, надутий пузирище?!

– Я тебе з’їм!

– Ну й шибеник же ти! – каже кіт.– Ще побачимо, хто кого з’їсть. Та я тебе...– і не докінчив.

Пузир хап його – й проковтнув. Котиться далі. Дивиться, аж біжить песик.

– Гей ти, цуценя безпритульне, куди йдеш?! – питає.

– А тобі що до того, пузиряко злощасний?! – гавкнув песик.– Краще не сердь мене, бо розпанахаю тобі черево.

– Я тебе з’їм! – каже пузир.

– Ти?! Мене?! І не боїшся моїх гострих зубів? – ще дужче загавкав песик, аби налякати пузиря. А той йому:

– Я з’їв кота з гострими пазурами, а тебе й поготів! – Надувся й ковтнув песика.

Котиться пузир, котиться, а назустріч йому караван верблюдів, і в кожного верблюда на спині важка поклажа. Викотився пузир перед погонича й каже:

– Гей, караваннику, я з’їм оцього білого верблюда!

Погонич розсердився:

– Тікай геть з дороги, бо верблюд зараз приплюсне тебе до землі своїми ногами-подушками.

Пузир на те тільки засміявся.

– Я проковтнув кота з гострими пазурами, ковтнув пса з гострими зубами, а караван і поготів умелю.

Сказав це, надувся й глитнув верблюдів разом з поклажею та погоничем.

Котиться далі, аж доганяє чабана з чередою кіз і отарою овець.

– Стій, вівчарю! – гукає. – Дай мені одне ягня й одне козеня.

– Що ти робитимеш із ягням та козеням? – питає його чабан.

– З’їм! – відказує пузир.

– З’їси? Та я як уперіщу тебе цією гирлигою, з тебе саме дрантя зостанеться.

Почув пузир ці слова і так розлютився, що за мить поглинув чабана з козами й вівцями й покотився далі. Коли бачить – табун коней пасеться. Підкотився пузир до табунника й каже: – Гей, табуннику, дай мені добрячого скакуна! Я зробився дуже важкий, тому хочу сісти на коня й поїхати додому. А від мовиш мені, проковтну всіх твоїх коней.

Табунник посміявся з пузиря й каже:

– Слухай, пихатий пузирю, геть з дороги, бо покличу свого скакуна, то він як брикне тебе, так світ за очі полетиш.

– Побалакай мені! – огризнувся пузир, надувся й проковтнув табун разом із табунником.

Він уже ледве котився. Аж це трапилася йому бабуся.

– Агей, бабо, я тебе з’їм!

– Чого б ти мав мене їсти? – питає старенька.

– Така в мене вдача, що бачу – все їм!

Замислилася бабуся.

– Що ж, пузирику,– мовила,– нехай буде так. Але спочатку зайди до моєї хати, погостюй, відпочинь з дороги, перетрави те, що з’їв, а я ніде не дінуся.

Пузир погодився. Закотився до хати, вмостився на ковдрі, а старенька ще й подушку йому підмостила. Пузиря почав знемагати сон. А коли він міцно заснув, бабуся взяла скалку й штрикнула його в бік. Пузир луснув, а з нього повиходили кіт і песик, караванник із своїми верблюдами, чабан з козами й вівцями, табунник з табуном коней. Кіт і песик лишилися служити бабусі, караванник подарував старенькій білого верблюда з вантажем, вівчар – козу з козеням та вівцю з ягням, а табунник – кобилу з лошам.

Отак у бідної бабусі одразу стільки худібки стадо, і зажила вона, горя не маючи.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)