Про сопілку, скрипку і цимбали (українська народна казка)

***

Про сопілку, скрипку і цимбали (українська народна казка)

Жив собі парубок, що називався Петром. Він умів дуже файно грати на сопілці, скрипці і цимбалах. Так і заробляв, бо без нього не обходилося жодне весілля.

Якось Петро узяв сопілку, скрипку і цимбали та й пішов у світ шукати гараздів. Ішов аж десять днів, коли дійшов до темного лісу. Увійшов у ліс і заблудився. Блукав цілий день і цілу ніч, та не міг вийти на дорогу. Третього дня вибрався на широку галявину, де стояла хата. Гукнув:

– Егей, хто тут є?

Ніхто йому не відповів, бо там нікого не було.

Петро увійшов, сів собі за стіл і чекає, аби хтось з’явився та дав йому їсти. Він був такий голодний, що вже на ногах не тримався. І раптом на столі побачив те, що треба: тарелі й миски з усілякими стравами. Петро почав утинати, як сапальник. Потім ліг на постіль та й заснув.

Уранці встав, поснідав і знову ліг спати. Коли добре відпочив, то схотів подивитися, що є ще в тій хаті. Кімнат було багато і всі нові, файні, але в них ніхто не жив. Лише в одинадцятій хлопець побачив діда й бабу, які були сліпі.

Дід спитав його:

– Хто увійшов до нашої хати?

Петро сказав про себе. Тоді старий мовив:

– Наймися в мене пасти кози.

– Можу і наймитися,– погодився легінь.

Пішов до кошари, а там високий пліт, і на кожному колі – людська голова.

– Ади-и-и, якась нечиста сила!– сказав собі Петро, і волосся на голові хлопця встало щіткою.

До нього підійшов біленький цапок і сказав людським голосом:

– Як будеш іти з козами, то не забудь узяти із собою свою сопілку і дідову шаблю.

На другий день уранці Петро взяв сопілку і шаблю та й погнав кіз на поляну. Кози пасуться, а він собі сів і позіхає. Та підійшов знову біленький цапок:

– Грай на сопілку, легіню, бо сюди летить змій-лиходій.

Петро так заграв, що листя на деревах – і те затріпотіло, кози затанцювали. Тут прилетів триголовий змій, але і він мусив танцювати. А Петро не дармував – схопив шаблю й постинав йому всі три голови. Поскидав їх у мішок і позіхає далі.

Увечері він рушив попереду, а кози за ним. Пригнав їх додому, запер у загороді, а голови жбурнув на горище. Дщ його спитав:

Що так гупнуло на нашому горищі?

– То цап’ячі роги. На поляні двоє цапів билися та й поламали собі роги. Я взяв їх додому і кинув на горище.

– Най буде так, як кажеш,– мовив дід.

На другий день біленький цапок намовляє хлопця:

– Цього разу візьми скрипку й шаблю, бо змій-лиходій буде ще страшніший.

– Добре, приятелю, добре.

Петро вигнав стадо на поляну і заграв на скрипці. Кози пішли в танець. Біленький цапок каже:

– Грай добре, легіню, бо сюди летить шестиголовий змій-лиходій.

Прилетів змій і теж затанцював. Петро витягнув шаблю і постинав йому всі шість голів. Поскидав їх у мішок і сидить собі.

Увечері він пішов попереду, а кози – за ним. Запер їх у кошарі, голови закинув на горище й увійшов до хати. Дід його спитав:

– Що так гупнуло на нашому горищі?

– Та знову цапи билися і поламали собі роги. Я їх

закинув на горище.

– Може, так, а може, й ні,– мовив на те дід.

Третього дня зранку біленький цапок каже:

– Сьогодні бери цимбали і шаблю.

Петро пригнав стадо на поляну, грає на цимбалах, а кози танцюють.

Біленький цапок крикнув:

– Грай добре, легіню, бо сюди летить дванадцятиголовий змій-лиходій.

І раптом загуділо, заревло – прилетів страшний змій. Хотів кинутись на Петра, та мусив танцювати. А Петро схопив шаблю й почав рубати голови. Одинадцять відрубав, а дванадцяту лише надітнув. Тоді питає змія-лиходія:

– Де дідові та бабині очі?

– У печері... Там є все...

Петро відрубав дванадцяту голову. Поскидав їх у мішок і побіг до печери. Там відшукав дідові та бабині очі, забрав горщики з цілющою і живлющою водою і чекає вечора.

Увечері він рушив попереду, а кози – за ним. Запер їх у кошарі, голови закинув на горище й увійшов до хати.

– Що так гупнуло на нашому горищі? – питає старий.

– Я покидав туди цап’ячі роги...

– Най буде!..

Дід і баба тішилися з того, що хлопець живий, бо інших змій-лиходій легко убивав, а голову настромляв на кіл.

А Петро сказав:

– Ану ходіть, діду, сюди, ближче до світла...

Старий підійшов. Петро йому припасував очі, полив їх цілющою й живлющою водою. Потім сказав бабі:

– Ану ходіть, бабо, і ви сюди, до світла.

Баба підійшла. Петро і їй припасував очі, полив їх цілющою й живлющою водою.

І в діда, і в баби очі приросли, але засвітилися дуже недобрим світлом. Хлопець налякався, а старі сказали:

– Дякуємо, легіню, що повернув нам зір. Все, що маємо у хаті, най буде твоє.

Дід з бабою були чарівниками і пішли кудись у ліс. Петро лишився в хаті. Ходить і всюди заглядає. У дванадцятій кімнаті, де він ще не був, його трохи не засліпив блиск: там стояв діамантовий кінь із золотим сідлом, а коло нього було файне вбрання. Легінь убрався, як молодий принц, і хотів вивести коня. Але кінь сказав:

– На порозі мушу вдарити копитом. Як не вдарю, то надворі трісну. А як вдарю – вчує дід.

– Бий, конику, копитом,– погодився парубок.

Кінь ударив. А дід сказав бабі:

– Ходім, стара, додому, бо наш кінь кудись тікає.

Повернулися додому, але коня вже не було у дванадцятій кімнаті. Дід сів на лопату, а баба – на мітлу. Гукнули їм:

– Гей-гей, лопато!

– Гей-гей, мітло!

І полетіли за конем. Довго гналися за ним. От-от наздоженуть. Та Петро знав, що має робити, бо кінь його нарадив. Він обернувся і сказав:

– Стій, лопато! Я тебе врятую, коли будеш горіти! Стій, мітло! І тебе врятую...

Лопата і мітла одразу поставали і ні кроку далі.

Дід і баба прибігли додому. Дід сів на кота, а баба – на кітку.

– Гей-гей, котику!

– Гей-гей, кіточко!

І вони пустилися за діамантовим конем. Біжать, біжать от-от наздоженуть. Петро обернувся і каже:

– Милий котику! І ти, люба кіточко! Я вас на горищі годував зміїними головами. І ще ліпше буду годувати, тільки не ганяйте так за мною.

Котик і кіточка послухали Петра. Рутили помаленьку, гейби три дні не їли нічого.

Дід і баба за хвильку згоріли – лише хмарка порохів закурилася від них. А Петро приїхав на діамантовім коні до царського палацу і оженився на царівні. Не обійшлося і його весілля без сопілки, скрипки та цимбалів.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)