Про рудого мельника (українська народна казка)

***

Про рудого мельника (українська народна казка)

Жив на світі чоловік, що мав одного сина. Перед смертю покликав його і дав знати:

– Петрику, запам’ятай одне – варуйся в житті рудого чоловіка, бо то – чорт.

І старий помер, а син почав помалу газдувати. Якось зібрався до млина. Наклав мішків на фіру – і вйо! Приїхав до млина, а там – рудий мельник. Петро згадав ненькові слова, але все-таки спитав:

– Тут завізно?

– Та завізно,– відповів рудий.

– Поїду я далі...

Рушив до другого млина. Та й другий млин належав тому рудому мельникові. Той направці прийшов подивитися, як іде робота й тут. Прийшов раніше, ніж Петро, й чекає. Петро спитав людей:

– Завізно у млині?

– Не дуже,– вийшов сперед нього мельник.

Петро глип – а перед ним стоїть рудий чоловік. Хотів їхати далі, та подумав, що скрізь у млинах – тільки руді мельники. Скинув збіжжя і засипав кіш...

Мука мелеться, казка кажеться, час минає, а той рудий мельник дивиться на чоловіка й каже:

– Ану, легіню, спечемо коржа. Я дам дрова, а ти дай муки.

– Най буде,– погодився Петро.

Розклали вогонь, замісили корж і поклали його, аби пікся. Тоді рудий говорить:

– Ану, легіню, розкажи таку неправду, аби в ній не було й стільки правди, як синього під нігтем. Хто із нас двох скаже найбільшу неправду, тому буде належати корж.

– Починай сам,– відказав Петро.

І мельник почав:

– У мого тата вродилося дуже багато гарбузів. Один гарбуз був такий великий, що ледве вліз на фіру...

– Тут що не слово – то все правда: таке могло бути,– перебив Петро.– Ади, розповім я. На краю нашого города стояла верба. А на тій вербі було багато горобців. Ми з пеньком знали, як там називається кожен горобець. Якось пропав один горобчик, і ми цілий тиждень шукали його, та не могли знайти. Потім той горобчик прилетів. У нього вся шия була гола, бо його на полі запрягли до плуга і виорали ним величезний лан. На шиї мав рани, і тато не знали, як його лікувати. Почали ходити до знахарок. Одна баба сказала, аби давали горобцеві горіхів з молоком. Та горіх зіперся горобцеві в горлі й далі не йде. А через кілька днів із горла виростає горіхове дерево – зелене, росохате. На нього посідали усі горобці, що були в селі. Почали так цвірінькати, так сваритися, що мій неньо не стерпів: схопив грудку землі та й кинув у них. Але грудка десь там зачепилася, не впала на землю. Дивимося, а з неї росте великий клин поля. Ми з неньом одразу виорали його й посіяли пшеницю. А ота пшениця вигуділа, як троща. Ми взяли серпи і почали жати. Коли вже дожинали, раптом із пшениці виплигує заєць.

Неньо скочили за ним і забили у нього серпа. А як витяглії серпа, на кінчику уздріли цидулку. На ній було написано...

Петро на хвильку змовк. Мельникові дуже не терпілося:

– Що було написано?

Тоді Петро відповів:

– Там було написано, аби рудому мельникові з коша – ані мірки, а з коржа – ані шкірки.

Петро узяв корж, поклав мішок з мукою на фіру й подався додому.

Рудий мельник лишився з віддутими губами.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)