Працьовитий, Ледачий і Працюватиму (угорська казка)

***

Працьовитий, Ледачий і Працюватиму (угорська казка)

 В невеличкій хатині край убогого села жили собі два брати – Працьовитий та Ледачий. Коли Працьовитий орав, Ледачий вилежувався на печі, коли Працьовитий сіяв, Ледачий спав, коли Працьовитий косив, Ледачий хропів.

 Важко було Працьовитому з таким помічником господарювати. А Ледачий, хоч працювати не любив, до їжі був вельми охочий. Попоїсти любив усмак і досхочу. А що Працьовитий трудився сам, то жили вони в злиднях. Крім того, Ледачий завжди крадькома від брата брав частку його обіду чи вечері.

 Якось Працьовитий засмажив гуску. Половину гуски вони з’їли, а другу половину залишили на завтра. Та хіба міг Ледачий спокійно дивитися на смачну печеню? Тільки-но Працьовитий вийшов з хати в сарай по дрова, Ледачий кинувся до ласої страви, відрізав гусячу ніжку і, давлячись, з’їв її.

 Повернувся Працьовитий і заходився його сварити:

 – Ненажера ти! Ледацюга! Навіщо з’їв ніжку?

 Ледачий прикинувся, що нічого не розуміє, й сказав:

 – В гуски тільки одна нога. Невже ти цього не знаєш? Виглянь-но у вікно – сам побачиш.

 Виглянули вони разом у вікно й побачили: на березі ставка стоять мокрі гуси – і всі на одній нозі.

 – Бачиш? Тепер переконався, що я кажу правду?

 Працьовитий ляснув у долоні та й крикнув:

 – Гш-ш-ш! Гш-ш-ш!

 Злякалися гуси, злетіли в повітря, і одразу стало видно, що в них по дві ноги.

 – В цих гусей, звичайно, по дві ноги! – не відступався Ледачий.– Але на ту гуску, що ми їли, ти не кричав «Гш-ш-ш!» Якби ти й на неї крикнув, то і в неї стало б дві ноги.

 Махнув рукою Працьовитий – мовляв, шкода витрачати час на пусті балачки! – та й пішов поратися по господарству.

 На другий день Працьовитий виловив у ставку велику рибину і засмажив її. Пішов до колодязя по воду, а Ледачий тим часом ум’яв всю рибину, залишивши на сковороді тільки хвіст.

 Працьовитий розгнівався й гукнув:

 – Дармоїд! Хоч би трішечки залишив мені! Вчора поцупив гусячу ніжку, сьогодні рибину, а завтра що вкрадеш?

 – І в очі не бачив твоєї рибини! Хіба ти не знаєш, що риба складається тільки з хвоста? Ходімо до ставка – сам переконаєшся.

 Пішли вони до ставка. А риба саме грала-бавилася. Рибини плавали, звивалися, підплигували в воді так стрімко, що й справді, крім хвоста, годі було щось побачити.

 – Ну, хіба не правду я казав? – спитав Ледачий.

 Працьовитий мовчки побіг до хати й невдовзі повернувся з вудлищем. Закинув він вудлище у воду, і за якусь хвилину на гачок спіймалася рибина.

 – Ну, негіднику, то з чого ж складається риба?

 – Еге, якби ж ти закинув вудлище на сковорідку, а не в ставок, то побачив би, що з самого хвоста! – відповів Ледачий.

 Працьовитий вирішив провчити Ледачого.

 Надвечір, коли Ледачий вилежувався в садку під грушею. Працьовитий ніби тайкома пробрався у сад із залізною коробкою та заступом. Пробув він там довгенько й повернувся із заступом, але без коробки.

 «Он воно що! – подумав Ледачий.– Він закопав у землю гроші».

 Полягали вони спати, але жоден не міг склепити очей. Ледачий ледве дочекався півночі, а тоді підвівся, навшпиньках вийшов, узяв заступ та й побіг у сад. Перекопав половину саду, але так і не знайшов

 залізної коробки. Почав він копати з другого кінця, перекопав другу половину саду – нема коробки.

 Аж раптом хтось накинув на нього мішок та й ну дубасити палицею по спині!

 Ледачий зойкав від болю. Ледве виплутався з того мішка і помчав до хати.

 Поки Ледачий виплутувався з мішка, Працьовитий прибіг назад у хату, ліг у ліжко і вдав, що міцно спить.

 Ледачий накинувся на Працьовитого:

 – Хіба ти мені брат?! Отак збиткуватися з мене! Чи ж тобі не соромно?!

 Працьовитий, протираючи очі, спитав:

 – Чого ти кричиш? Що сталося?

 – Ти мене побив палицею! За віщо? Чим я тебе скривдив?

 – Я тебе побив? Схаменися! Я спав. Це наш сусід Працюватиму вчора нахвалявся побити тебе – от і побив.

 – Який сусід? Працюватиму? Я такого не знаю.

 – Ти просто забув. Працюватиму й досі стоїть із палицею в саду,

 чекає тебе, аби ще раз віддубасити. Це дуже хитрий чоловік, але ми

 вдвох впораємося з ним.

 Вийшли вони в сад, але там було тихо і темно, наче очі зав’язали.

 Ледачий вибігав увесь сад, шукаючи сусіда, але не знайшов його.

 – Немає тут нікого! – сказав він.

 – Та ні, він є, тільки сховався–боїться нас. А ми його обдуримо!

 Погукай його, скажи, що хочеш із ним помиритися. А як вийде зі сховку – ми йому помстимося за кривду. Гукай його!

 – Працюватиму! – загорлав Ледачий.– Виходь, помирімося! Працюватиму! Виходь, помирімося!

 – Якби ти кричав таке тоді, коли на тебе накинули мішок,– сказав Працьовитий,– ніхто б тебе не бив. Адже ти можеш і вмієш працювати – за якусь годину перекопав увесь сад!

 Ледачий нарешті збагнув, у чім річ. Соромно йому стало, що досі жив братовою працею. І він присягнувся, що відтепер не буде лінуватися, а працюватиме не покладаючи рук.

 Слова його не розійшлися з ділом. Почав він трудитися нарівні з Працьовитим – і відтоді в хаті в них не переводилися смажені гуси, риба та всяке інше добро.

 Всі сусіди, ба навіть усі люди в селі перестали називати його Ледачим. Всі поважали його за працьовитість і називали Старанним.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)