Покараний жаднюга (бурятська казка)

***

Покараний жаднюга (бурятська казка)

Якось навесні рубав один наймит у лісі дрова. Раптом прилетіла із сходу зозуля, сіла на дерево й закувала:

– Ку-ку! А на сході сонця є висока гора!.. А на тій горі лежить грудка золота, завбільшки з голову бика!..

Прилетіла з півдня друга зозуля, вмостилася на тому самому дереві й собі закувала:

– А на півдні тяжко хворіє жінка одного бідняка... А все через те, що під її юртою намостив собі гніздо здоровезний жук, завбільшки з дворічного бичка. Якщо вбити й спалити того жука – жінка одужає...

Прилетіла третя зозуля, сіла на гілку та як закує:

– Далеко на заході у людей тяжке лихо: висохли джерела, що напували землю водою; пов’яли дерева, повигоряли трави, люди й тварини гинуть од спраги... А все тому, що найбільше джерело, яке напувало поля й степи, привалене важенним чорним каменем. Якщо зсунути каменюку, знов виб’ється на волю вода, порятує всіх од спраги!

Зозулі пурхнули й полетіли геть. А наймит подумав, подумав, заткнув сокиру за пояс і пішов у той бік, де сходить сонце.

Чи довго він ішов, чи ні, але дістався нарешті до високої гори, виліз на вершину й знайшов там грудку золота, завбільшки з голову здоровезного бика.

Узяв наймит те золото, відніс на перехрестя трьох доріг і зарив у землю. А сам пішов на захід, туди, де люди гинули від спраги. Зайшов до однієї юрти й попрохав води.

– Ми, чоловіче, й самі гинемо від спраги...– кволим голосом відповіли йому дід з бабою.– Зараз ковток води у нас дорожчий, ніж золото.

– Зберіть мені сотню людей, приженіть сотню биків, дайте сотню лопат, і знов буде у вас вода,– мовив наймит.

Люди в улусі послухалися й зробили все, що він загадав.

Наймит привів їх до висохлого джерела й каже:

– Треба відвалити оцю чорну каменюку!

І всі почали підкопувати здоровенну чорну каменюку, хто лопатою, хто й голіруч.

Довго морочилися люди, та вивернули нарешті з землі кляту каменюку. І враз де взялося – закипіло-заклекотіло джерело, ринула з землі прохолодна чиста вода. Ой же й зраділи люди! Кинулися до джерела, стали черпати воду відрами, коновками, набирати її в пригорщі. Потім пригнали коней і худобу, напоїли досхочу. Всі раділи так, що й словом не сказати, наввипередки дякували наймитові за те, що врятував людей од спраги. А як довідалися, що він рушає звідси на південь, усім улусом пішли проводжати його в дорогу.

Ішов наймит, ішов і нарешті прийшов на південь. Розпитався в людей, де живе тяжко хвора жінка, що про неї кувала зозуля, зайшов до того улусу й назвався лікарем.

Чоловік хворої жінки почув про нього й прийшов, плачучи.

– Порятуй мою жінку! – став прохати.– Вилікуй, бо вона

гине.

– Гаразд! – каже наймит,– Ось побачиш – твоя жінка хутко одужає.

Покараний жаднюга (бурятська казка)

Вранці він поскликав сусідів, вигнав з-під юрти чорного жука, завбільшки з дворічного бичка, вбив його, спалив, і сталося чудо – хвора жінка враз одужала.

Попрощався наймит з усіма людьми в улусі й рушив назад.

Вирив грудку золота, що її сховав на перехресті, й пішов додому.

Вдома віддав борг господареві, що в нього брав гроші наперед, і зажив щасливо. Незабаром збудував собі гарний новий будинок поряд із садибою, де жив його колишній господар.

Терпів, терпів загребущий багатій і не витримав: пішов допитуватись, як це його наймит отак раптом розжився на гроші? Засміявся наймит і каже йому:

– Я, бачиш, ліг одного вечора спати на березі річки під перекинутим човном. Коли це з води вийшло троє невідомих та й розповіли мені, де захований великий скарб.

– Он воно що! – промовив багач і пішов собі геть. Увечері він заліз під перекинутого човна на березі річки й став чекати.

Опівночі прийшло троє розбійників, посідали на дно човна та й бідкаються, що хтось забрав їхнє золото, заховане на вершині високої гори.

– От коли б дізнатися, хто забрав наше золото, – каже один розбійник,– я б йому дав прочухана!

Почув це багач під човном і як чхне з переляку!

Вмить посхоплювалися розбійники, заглянули під човна, а там багач сидить.

Витягли вони його й ну лупцювати!

– Ага, то ось хто забрав наше золото!

Били його, били, а потім жбурнули в річку.

Так був покараний багатій за його зажерливість.

* Улус – село.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)