Покарана хитрість (польська казка)

***

Покарана хитрість (польська казка) Якийсь заможний пан з-під Ольштина полював колись сам один у лісі, що сягав далеко-далеко.

В тому лісі посеред галявини була велика яма, вирита на вовків. Пан ішов через галявину й ненароком упав у яму. Як же він злякався, коли побачив, хто в тій ямі! А там уже сиділи ведмідь, здоровенна змія та кіт. Кожен із жахом дивився на інших. Отож пан і собі притулився до стінки та й ну гукати, благаючи допомоги. Гукав аж три дні-все даремно. Лиш на четвертий день наймит Міхал прийшов у ліс рубати дрова й почув голос із ями. Він підійшов до ями й питає:

– Хто там?

А заглянути в яму не можна, бо вона прикрита хмизом, та, ніде правди діти, він і злякався дуже.

Пан упізнав наймита з голосу.

– Це я, твій пан! – гукнув він.– Я впав до вовчої ями. Допоможи мені вилізти. Ось побачиш, як я тобі віддячу.

Міхал відшукав довгу жердину, опустив у яму. Чує – хтось за неї схопився. Почав Міхал тягти й на превелику силу витяг жердину назад.

І що б ви думали – кого він побачив? Не свого пана, а величезного кудлатого ведмедя, який щодуху чкурнув у хащу.

Бідний Міхал затремтів з переляку, бо подумав, що то чорт його кликав, а потім обернувся на ведмедя. Міхал хотів був уже тікати, коли знову почув з ями голос:

– Не кидай мене тут, Міхале, любий! Змилуйся! Я знаю – ти хочеш одружитися. Справлю тобі гарне весілля, тільки допоможи мені вибратися з ями.

Почув це Міхал, усміхнувся. Хоч і не вірив, що то його пан, але вирішив спробувати ще раз. Обережно встромив жердину до ями – й зараз же почув, як щось дряпається по ній. Потяг Міхал жердину, і здалося йому дивним, що пан такий легкий. Аж тут із ями вискочив кіт, нявкнув і шугнув у кущі.

– Ой лишенько! Це був напевне диявол. У цій ямі, мабуть, сидять самі чорти.

Він уже хотів був тікати, коли пан заблагав і залементував:

– Не кидай мене, Міхале, любий! Надходить ніч. Я вмру від страху, голоду й холоду. Подарую тобі ціле господарство й купу грошей, якщо ти мене врятуєш.

Міхал знову встромив жердину до ями. Але цього разу з жердини із сичанням сприснула змія і зникла в траві.

«Чую людський голос, а з ями вилазять дикі звірі!» – зчудувався Міхал.

Він кинув жердину на землю, але пап так благав і кричав, що шкода було слухати.

– Змилуйся! Змилуйся! Опусти сюди жердину! Тепер уже в ямі немає нікого, крім мене. Віддам тобі весь свій маєток і всі гроші, якщо врятуєш мені життя.

«Якщо це справді пан і я його врятую, буде він мені вдячний до самісінької смерті, – подумав Міхал. – Може, навіть і не віддасть усього маєтку, але грошенят таки відсипле».

Намордувався Міхал добряче, бо пан був товстелезний і важкий. Та ледве ступив на тверду землю, як зараз же гримнув:

– Ти, дурню! Чого так довго вовтузився? Я мало з голоду через тебе не вмер.

Міхал перелякався не на жарт. Мерщій вийняв з кишені окраєць житнього хліба, що взяв собі на вечерю, й віддав панові.

Трохи підживившися, пан важко сперся на Міхала й поволі рушив до свого маєтку. А як став на порозі, сказав Міхалові:

– Ну, тепер ти вже мені не потрібний. Іди собі.

Взавтра рано-вранці наймит подався до панського двору. «Може ж таки щось дасть мені на весілля»,– думав він.

Зайшов у двір і каже слугам: так, мовляв, і так.

– Чого ж тобі треба від нього? – питаються слуги.

Міхал розповів, як урятував пана з вовчої ями. Слуги почали сміятися га лаяти його. Не один думав: «Якби це я знайшов – отам би н кинув у ямі. Нехай би його вовки з'їли». Бо ж пап був лихий і недобрий.

Нарешті хтось із слуг пішов до нього й сказав:

– Там, ясновельможний пане, прийшов чоловік, який вас учора витяг із ями. Він хоче щось вам сказати.

– Що?! – люто гримнув пан.– Мене витяг з ям«? Брехня!

Вибіг на подвір'я, вилаяв Міхала, назвав брехуном, а потім узяв батога та й вигнав його з двору, ще й собаками нацькував.

Оце так віддячив! Смутний і ображений повернувся Міхал до своєї хатини в лісі. Прийшов – що за диво? – двері відчинені. Глянув – аж ведмідь та кіт, яких він урятував, лежать долі, а змія примостилася на печі. Всі троє чекають па нього.

Міхал так і остовпів, побачивши цю трійцю, але ведмідь чемно підійшов до нього й повів у комору. Там лежав олень, якого ведмідь вполював для Міхала.

– Ото добре! Хоч буде що засмажити на весілля! – аж руками сплеснув Міхал.– Красненько тобі дякую.

Тут підбіг кіт і, лащачись, повів Міхала в сіни, де на лаві лежав букет чудових квітів.

– Буде чим прикрасити хату на весілля! – зрадів Міхал.– Дякую.

Нарешті підповзла змія, тримаючи в роті камінь-самоцвіт, який блищав

на всю хату.

– Ой, та це ж, певно, коштує великих грошей! – здивувався Міхал.

Він чемно подякував звірам і нагодував їх; вони й пішли собі в ліс.

А Міхал сів на лаві й узяв самоцвіт у руки. Дивиться і не знає, що з ним робити.

Райком пішов до панського мастку. Він надумав продати самоцвіт папі, яка дуже любила золото й всілякі коштовні цяцьки. Та коли він показав самоцвіт панові, той заверещав:

– Ах ти ж негіднику! Де ти його вкрав? Адже він коштує цілу купу грошей.

– Я не вкрав його, пане. Мені принесла самоцвіт змія, що була разом з вами у ямі.

– От брехун! Забив, певне, якогось подорожнього й забрав у нього таку коштовність!

І пан забрав у Міхала самоцвіт, а його самого наказав кинути у в'язницю та ще й вирядив слугу в місто подати до суду.

Привели Міхала на суд. Він розповів, як витяг пана з ями. Та пан присягався, що наймит бреше. Суддя послухав пана й каже Міхалові:

– Еге, мій любий! Хто ж тобі повірить? Чи є в тебе свідки?

– Є свідки! – вигукнув Міхал,– Є ведмідь, кіт і змія, тільки вони в лісі. Покличте їх, нехай скажуть.

– Ніхто твоїй брехні не повірить! – розлютився суддя.

Він уже хотів був виносити вирок, коли раптом за дверима щось загарчало. Відчинили двері, й до зали увійшов ведмідь. На спині в нього сидів кіт, а змія обкрутилася навколо шиї й поглядала навколо своїми розумними очицями. Всі страшенно перелякалися, а пан аж зблід і сховався за столом. Ведмідь із своїми друзями рушив до нього. Тільки-но підійшли ближче – пан зарепетував:

– Відійдіть! Відійдіть! Я скажу правду. Цей чоловік не винен. Все було так, як він казав. Я заплачу йому, я все віддам!

Міхала негайно звільнили, і чутка про те, що з ним сталося, полинула по всій околиці.

Люди так сміялися з папа й соромили його, що він незабаром утік кудись аж за море. А Міхала всі хвалили й шанували. 1 незабаром наставили його лісничим. Зажив він з людьми в добрій злагоді, а потім одружився із своєю нареченою.

Справили бучне весілля. їжі й питва було досхочу. Ведмідь, кіт і змія теж прийшли на весілля. За столом їх почастували тим, що вони любили найдужче: ведмедя – медом, кота – жирним м'ясцем, а змію – солодким молоком скільки душа забажає.

І таке це було гарне весілля, якого в околиці та й у всій Польщі ніхто не бачив і не пам'ятав.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)