Пір’їнка Фініста – ясного сокола (російська казка)

***

Пір’їнка Фініста – ясного сокола (російська казка)

Жив собі дід, у нього було три дочки: старша і середульша – чепурухи, а молодша тільки про господарство дбала. Збирається батько до міста і питає у своїх дочок, якій що купити? Старша просить:

– Купи мені тканини на сукню!

І середульша те саме каже.

– А тобі що, доню моя улюблена? – питає у меншої.

– Купи мені, батеньку, пір’їнку Фініста – ясного сокола.

Батько попрощався з ними і поїхав до міста; старшим купив тканини на сукні, а пір’їнки Фініста – ясного сокола ніде не знайшов. Повернувся додому, старшу і середульшу дочок обновами порадував.

– А тобі, – каже найменшій, – не знайшов пір’їнки Фініста – ясного сокола.

– Та нехай, – сказала вона, – може, наступного разу пощастить знайти.

Старші сестри кроять та обновки собі шиють, над нею посміюються; а вона все відмовчується. Знову збирається батько до міста й питає:

– Ну, дочки, що вам купити?

Старша й середульша просять по хустині купити, а менша каже:

– Купи мені, батеньку, пір’їнку Фініста – ясного сокола.

Батько поїхав до міста, купив дві хустки, а пір’їнки й у вічі не бачив.

Повернувся назад і каже:

– Ой, доню, я ж знову не знайшов пір’їнки Фініста – ясного сокола.

– Нічого, батеньку; може, іншим разом пощастить.

От і втретє збирається батько до міста й питає:

– Кажіть, дочки, що вам купити?

Старші кажуть:

– Купи нам сережки.

А менша знову за своє:

– Купи мені пір’їнку Фініста – ясного сокола.

Батько купив золоті сережки, кинувся шукати пір’їнку – ніхто такого не знає; засмутився і поїхав із міста. Тільки-но виїхав за заставу, а назустріч йому дідок несе коробочку.

– Що несеш, старий?

– Пір’їнку Фініста – ясного сокола.

– А що за неї правиш?

– Давай тисячу.

Батько заплатив гроші й поскакав додому з коробочкою.

Зустрічають його дочки.

– Ну, доню моя люба, – каже він меншій, – нарешті й тобі купив подарунок; на, візьми!

Менша дочка трохи не підскочила від радості, взяла коробочку, стала її цілувати-голубити, міцно до серця тулити.

Після вечері всі порозходилися спати по своїх світлицях; прийшла і вона до своєї кімнати, відкрила коробочку. Пір’їнка Фініста – ясного сокола враз вилетіла, вдарилася об підлогу, і явився перед дівчиною прекрасний царевич. Повели вони поміж собою розмови солодкі, любі. Почули сестри й питають:

– З ким це ти, сестричко, розмовляєш?

– Сама із собою, – відповідає красна дівчина.

– Ану, відчини!

Царевич ударився об підлогу – і зробився пір’їнкою; вона взяла, поклала пір’їнку в коробочку й відчинила двері. Сестри й туди дивляться, і сюди заглядають – нема нікого!

Щойно вони пішли, красна дівчина відчинила вікно, дістала пір’їнку й каже:

– Лети, моя пір’їнко, в чисте поле, погуляй до пори до часу!

Пір’їнка обернулась ясним соколом і полетіла в чисте поле.

Наступної ночі прилітає Фініст – ясний сокіл до своєї дівчини; почалися в них розмови веселі. Сестри почули й одразу до батька побігли:

– Батеньку! У нашої сестри хтось уночі буває; і зараз сидить і з нею розмовляє.

Батько встав і пішов до меншої дочки, заходить до неї у світлицю, а царевич уже давно обернувся пір’їнкою і лежить у коробочці.

– От ви негідниці! – накинувся батько на своїх старших дочок. – Що ви на неї наклеп зводите? Краще б за собою пильнували!

Наступного дня вирішили сестри схитрувати: увечері, коли надворі зовсім стемніло, підставили драбину, набрали гострих ножів і голок та застромляли на вікні красної дівиці.

Уночі прилетів Фініст – ясний сокіл, бився-бився – не міг потрапити до світлиці, тільки крильця собі обрізав.

– Прощавай, красна дівчино! – сказав він. – Як надумаєш мене шукати, то шукай за тридев’ять земель, у тридесятому царстві. Три пари черевиків залізних стопчеш, три посохи чавунних зламаєш, три проскури кам’яних згризеш, перш ніж знайдеш мене, доброго молодця.

А дівчина спить собі: хоч і чує крізь сон ці слова непривітливі, а встати-прокинутися не може.

Вранці прокидається, дивиться – на вікні ножі та голки настромлені, а з них кров так і капає. Сплеснула руками:

– Боже мій! Певно, сестри погубили мого друга милого!

Миттю зібралася й пішла з дому. Побігла до кузні, викувала собі три пари залізних черевиків та три посохи чавунних, запаслася трьома кам’яними проскурами й вирушила в дорогу – шукати Фініста – ясного сокола.

Ішла-ішла, пару черевиків стоптала, чавунний посох зламала і кам’яну проскуру зжувала; приходить до хатинки і стукає:

– Господарю і господине! Прихистіть мене на ніч.

Відповідає бабуся:

– Ласкаво просимо, красна дівчино! Куди йдеш, голубко?

– Ой, бабусю! Шукаю Фініста – ясного сокола.

– Ну, красна дівчино, далеко ж тобі шукати буде!

Уранці каже бабця:

– Іди тепер до моєї середульшої сестри, вона тебе добра навчить; а ось тобі мій подарунок: срібне денце, золоте веретенце; почнеш мичку прясти – золота нитка потягнеться. – Потім узяла клубочок, покотила його по дорозі й наказала за ним слідом іти. – Куди клубочок покотиться – туди й прямуй!

Дівиця подякувала старенькій і пішла за клубочком.

Скоро чи ні, а друга пара черевиків стоптана, другий посох зламаний, ще одна кам’яна проскура зжована; нарешті прикотився клубочок до хатини. Вона постукала:

– Добрі люди! Прихистіть на ніч красну дівчину.

– Ласкаво просимо! – відповідає бабуся. – Куди йдеш, красна дівчино?

– Шукаю, бабусю, Фініста – ясного сокола.

– Далеко ж тобі шукати доведеться!

Уранці дає їй бабуся срібну тарілочку і золоте яєчко та посилає до своєї старшої сестри: вона-бо знає, де знайти Фініста – ясного сокола!

Попрощалась красна дівчина з бабусею і пішла в путь-дорогу; ішла-ішла, третя пара черевиків стоптана, третій посох зламаний і остання проскура зжована – прикотився клубочок до хатинки. Стукає і каже мандрівниця:

– Добрі люди! Прихистіть на ніч красну дівчину.

Знову вийшла бабуся:

– Заходь, голубко! Ласкаво прошу! Звідки йдеш і куди прямуєш?

– Шукаю, бабусю, Фініста – ясного сокола.

– Ой, важко, важко відшукати його! Він живе тепер в отакому-то містечку, із проскурничиною дочкою там одружився.

Уранці каже бабуся красній дівчині:

– Ось тобі подарунок: золоті п’яльця та голочка; ти тільки п’яльця тримай, а голочка сама вишиватиме. Ну, тепер іди з Богом і наймися до проскурниці на роботу.

Сказано – зроблено. Прийшла красна дівчина на проскурничин двір і найнялася в робітниці. Робота в неї так і кипить у руках: і піч топить, і воду носить, і обід варить. Проскурниця дивиться і радіє:

– Слава Богу! – каже своїй дочці. – Нажили собі робітницю й услужливу й добру: без наказу все робить!

А красна дівчина, закінчивши господарську роботу, взяла срібне денце, золоте веретенце й сіла прясти: пряде – із мички нитка тягнеться, нитка не проста, а з чистого золота. Побачила це проскурничина дочка:

– Ой, красна дівчино! Чи не продаси мені свою забаву?

– Певно, продам!

– А яка ціна?

– Дозволь із твоїм чоловіком ніч перебути.

Проскурничина дочка погодилась. «Не біда! – думає. – Адже чоловіка можна сонним зіллям напоїти, а з цим веретенцем ми з матінкою озолотимося!»

А Фініста – ясного сокола вдома не було; весь день гуляв попід хмарами, тільки ввечері повернувся. Сіли вечеряти; крана дівчина подає на стіл наїдки та все на нього поглядає, а він, добрий молодець, і не впізнає її. Проскурничина дочка підсипала Фіністу – ясному соколу сонного зілля в напиток, поклала його спати й каже робітниці:

– Іди до нього у світлицю та мух відганяй!

От красна дівчина відганяє мух, а сама слізно плаче:

– Прокинься-пробудися, Фіністе – ясний соколе! Я, красна дівчина, до тебе прийшла; три чавунних посохи зламала, три пари черевиків залізних стоптала, три проскури кам’яних зжувала та все тебе, милого, шукала!

А Фініст спить, нічого не чує; так і ніч минула.

Наступного дня робітниця взяла срібну тарілочку і качає по ній золотим яєчком: багато золотих яєць накачала! Побачила проскурничина дочка.

– Продай, – каже, – мені забаву!

– Гаразд, купи.

– А яка ціна?

– Дозволь із твоїм чоловіком ще одну ніч перебути.

– Гаразд, я згодна!

А Фініст – ясний сокіл знову весь день гуляв попід хмарами, додому прилетів тільки ввечері. Сіли вечеряти, красна дівчина подає наїдки та все на нього поглядає, а він ніби ніколи й не знав її. Знову проскурничина дочка напоїла його сонним зіллям, поклала спати і послала робітницю мух відганяти. І цього разу, хоч як плакала, хоч як будила його красна дівчина, він проспав до ранку й нічого не чув.

Третього дня сидить красна дівчина, тримає в руках золоті п’яльця, а голочка сама вишиває – і все такі візерунки дивовижні! Задивилася проскурничина дочка.

– Продай, красна дівчино, продай, – каже, – мені свою забаву!

– Гаразд, купи!

– А яка ціна?

– Дозволь із твоїм чоловіком третю ніч перебути.

– Добре, я згодна!

Увечері прилетів Фініст – ясний сокіл; дружина напоїла його сонним зіллям, поклала спати і посилає робітницю мух відганяти. От красна дівчина мух відганяє, а сама слізно примовляє:

– Прокинься-пробудися, Фіністе – ясний соколе! Я, красна дівчина, до тебе прийшла; три чавунних посохи зламала, три пари залізних черевиків стоптала, три кам’яних проскури зжувала – все тебе, милого, шукала!

А Фініст – ясний сокіл міцно спить, нічого не чує.

Довго вона плакала, довго будила його; раптом упала йому на щоку сльоза красної дівчини, він тієї ж миті прокинувся:

– Ой, – каже, – щось мене обпекло!

– Фіністе – ясний соколе! – відповідає йому дівчина. – Я до тебе прийшла; три чавунних посохи зламала, три пари залізних черевиків стоптала, три кам’яних проскури зжувала – все тебе, милого, шукала! Ось уже третю ніч над тобою стою, а ти спиш – не прокидаєшся, на мої слова не відгукуєшся!

Аж тут упізнав її Фініст – ясний сокіл і так зрадів, що й не вимовиш. Змовилися вони й утекли від проскурниці.

Уранці спохватилася проскурничина дочка до свого чоловіка: ні його нема, ні робітниці! Почала жалітися матері; проскурниця наказала коней запрягти і погналася навздогін. Їздила-їздила, і до тих трьох бабусь заїжджала, а Фініста – ясного сокола не наздогнала: за ним і слід прохолов!

Опинився Фініст – ясний сокіл зі своєю нареченою біля її дому батьківського; вдарився об сиру землю і зробився пір’їнкою. Красна дівчина взяла його, сховала в пазуху і прийшла до батька.

– Ой, доню моя люба! Я гадав, що тебе вже й на світі немає; де ти була так довго?

– Богу ходила молитися.

А сталося це якраз проти святого тижня. От батько зі старшими дочками збираються до заутрені.

– Що ж, доню моя мила, – звертається він до меншої, – збирайся та поїдемо; сьогодні день такий радісний.

– Батеньку, мені одягти нема чого.

– Одягнеш наше вбрання, – кажуть старші сестри.

– Ой, сестроньки, ваше вбрання не по мені шите! Я краще вдома лишуся.

Батько з двома дочками поїхав до заутрені; тоді красна дівчина витягла свою пір’їнку. Вона вдарилась об підлогу і зробилася прекрасним царевичем. Царевич свиснув у віконце – вмить з’явилися і сукні, і убори, і карета золота. Вбралися вони, сіли в карету й поїхали.

Заходять вони до церкви, стають поперед усіх. Народ дивиться: що то за царевич із царівною завітали?

Під кінець заутрені вийшли вони раніше за всіх і поїхали додому; карета зникла, суконь та уборів як не бувало, а царевич обернувся пір’їнкою.

Повернулися батько з дочками.

– Ой, сестронько! От ти з нами не їздила, а в церкві був прекрасний царевич із красунею-царівною.

– Нічого, сестроньки! Ви мені розказали – все одно що сама побувала.

Наступного дня знову те саме; а третього дня, як сідав царевич із прекрасною царівною в карету, батько вийшов із церкви і на власні очі бачив, що карета до його дому під’їхала і зникла.

Повернувся батько додому і почав у меншої доньки розпитувати; вона й каже:

– Нічого не вдієш, треба зізнаватися!

Дістала пір’їнку; пір’їнка вдарилася об підлогу і зробилася царевичем. Ту т їх повінчали, і весілля було багате! На тому весіллі і я був, вино пив, по вусах текло, а в роті не було.

* Мичка – пучок вичесаного льону, конопель чи вовни, підготовлений до прядіння.

* Проскурниця – жінка, яка займається випіканням проскур.


== Читать на русском языке ==

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)