Пилинки-пустунки (Еліна Заржицька)

***

Пилинки-пустунки (Еліна Заржицька)  – Мня-ау! – сказав Кіт, з огидою оглядаючи свої лапки. – Знову митися доведеться – скільки на підлозі пилюки... Чому цього пилу завжди так багато?

  – Чим нас більше – тим веселіше жити, – відповіли йому Пилинки.

  Вони зіскочили з сонячного Промінчика й затанцювали гопака.

  – Який жах! – поскаржився Кактус. – Ці Пилинки такі невгамовні, такі метушливі, що у мене від їх витівок у носі свербить.

  – Будемо гратися? – шурхнув Вітерець, зазираючи у кімнату. І, не дочекавшись відповіді, підкинув Пилинки вгору, до стелі.

  – Пчхі-і-і! – чхнула Люстра. – Дзинь-дзяк! – затріпотіли, вдаряючи товстобоку Лампочку, дрібненькі кришталики.

  – Яка вона гладенька, лискуча! – раділи Пилинки, вкриваючи Лампочку суцільним сірим шаром.

  – Відчепіться! – зайшлася криком Лампочка, намагаючись позбутися пройдисвіток, зігнати їх зі своєї, колись прозорої, шкіри.

  – Знову цей пил... – зітхнула Мама й дістала Пилосос.

  До кімнати увійшов Хлопчик.

  – Допоможи мені прибирати, синку, – попрохала Мама. – Інакше я не встигну приготувати обід.

  – Ми з Пилососом давні друзі, тому охоче попрацюємо разом, – погодився Хлопчик й увімкнув Пилосос.

  Намагаючись перекричати басовите гудіння, Хлопчик заспівав бадьору пісеньку.

  – Треба тікати звідси, – вирішив Кіт. – Цей гамір заважає мені відпочивати.

  І, помахуючи хвостом, він велично покрокував до кухні, намагаючись опинитися подалі від надокучливого залізного звіра й поближче до улюблених смачних котлет.

  Саме у цей час Пилосос вправно тицяв довгий ніс у найдальші закутки.

  – Де ви, рідненькі? Куди заховалися? – пахкав він, підстрибуючи спересердя.

  Пилинки задоволено реготали й перелітали з місця на місце.

  – Знову бешкетувати? – розлютився Пилосос. – Ото я вас... Зупиніться! Від мене вам не втекти! Все одно, спіймаю та з’їм!

  – Горлаєш, аж на десятій вулиці чути, – дражнилися Пилинки. – Ми на книжковій шафі. Хіба не бачиш?

  – Ні, ми тут! – гаморили з карниза інші.

  – На нас подивися! – кричали Пилинки, які мешкали у скляній вазі.

  – Стривайте, дурненькі, почекайте на мене! – ревів Пилосос.

  – Ти вже прибрав, синку? – поцікавилася Мама, яка вже не тільки приготувала обід, але й розклала посуд.

  – Ні-і! Ці Пилинки хитрі, вони від нас ховаються, – в один голос поскаржилися Хлопчик та Пилосос.

  – Нічого, – заспокійливо посміхнулася Мама. – От я навчу вас, що робити. Треба спочатку у цьому напрямку, а потім у зворотному – так, так і так! – і Мама швидко повела щіткою спочатку в один бік, а потім в інший. Потім вона взяла спеціальну серветку і протерла нею стіл та шафу.

  – Спіймалися, голубоньки, – радів Пилосос, ковтаючи Пилинок, які спохмурніли і більше не хихотіли.

  – Ми будемо сумувати у темряві, – схлипували деякі Пилинки, зникаючи у залізному тілі Пилососа.

  – До побачення! – бурмотіли інші. – Ми ще зустрінемось з вами, і тоді...

  – Мняв! Як охайно стало навкруги! – радів Кіт, вмощуючись на канапі.

  – Як легко дихати! І в носі не свербить! – підтримав його Кактус.

  – Боротьба була важкою, але ми перемогли! – заплескав у долоні Хлопчик.

  – Ходімо обідати, герою. Тільки руки спочатку помий, – нагадала Мама.

  Зазирнувши у вікно, нові Пилинки перелякано сахалися. „Чому в кімнаті немає жодної нашої родички? – тривожилися вони. – Щось тут не так. Підемо шукати інший притулок”. І летіли далі, обминаючи чисту кімнату.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)