Підставна наречена (естонська казка)

***

Підставна наречена (естонська казка)

В далекому краї в давнину жив удівець-чоботар зі своєю єдиною донькою. Одна злюща вдова все домагалася, щоб він узяв її собі за дружину. Донька слізно благала батька не знатися з цією жінкою, бо добрі люди казали, що вона відьма.

Нарешті шевцеві набридли людські теревені, він жбурнув під стіл драний доччин чобіт і сказав:

– Якщо принесеш у цьому чоботі води так, щоб ні краплини не вилилось, тоді піду її сватати.

Дівчина схопила чобіт і радо побігла по воду: адже такий драний чобіт нічим не наповниш. Та де там – як тільки дівчина налила води, чобіт став наче цілісінький: ані краплина не пролилася.

Це вже остаточно довело, що вдова таки відьма. Та швець коли пообіцяв, то не міг ламати слова; він не зважив на благання дочки й одружився зі злою вдовою. А в тієї теж була дочка, тільки в порівнянні з красивою, як цвіт красольки, пасербицею видавалася просто потворною.

Першого ж дня після весілля мачуха була дуже привітна до шевцевої дочки, дала їй вранці вмитися свіжим молоком і звеліла своїй дочці прислужувати їй, на що та погодилася не вельми охоче. На другий день мачуха не дозволила сирітці поспати і не дала молока вмитися.

А на третій день стало ще гірше: мачуха збудила пасербицю вдосвіта, разом з півнями, і примусила прислужувати її дочці. Тепер щодня мачуха давала рідній дочці сиродою вмитися та попити, а сирітці кидала сухі скоринки і примушувала виконувати найтяжчу роботу. Що не день, то лютішою ставала мачуха, бо їй пекла очі краса пасербиці. Нарешті лиходійка задумала спровадити дівчину з дому.

Якось у заметіль мачуха кинула шевцевій дочці благеньке вбрання і звеліла:

– Одягайся і не смій повертатися додому, поки не назбираєш повен кошик свіжих суниць!

І мачуха тицьнула пасербиці великого козуба з кількома цвілими скоринками. Сирітка подякувала й за це та й пішла собі, плачучи, у заметіль. Щоб не замерзнути, вона побігла щодуху і нарешті натрапила на чистеньку хатинку, в якій сиділо кілька сивих дідусів. Дівчина привіталася, побажала старим здоров’я і попрохала дозволу погрітися. Старі поступилися їй місцем біля теплої пічки. Сирітка вийняла на обід сухарі. Один дідусь сказав:

– Що ти їси? Дай і нам!

Дівчина відповіла привітно:

– Від щирого серця дам, хоча в мене немає нічого іншого, крім оцих недогризків, яких і собака не їв би. Та коли ви бажаєте, охоче пообідаю у вашому товаристві.

Вона дала кожному дідусеві по скоринці і гірко заплакала. Один старенький запитав, чому вона плаче, і сирітка розповіла про свою біду.

– Не така це вже й мудрість! – сказав дідусь,– Візьми лопату, відкидай сніг, замети подвір’я і знайдеш там суниці.

Дівчина зробила так, як порадив дідусь, і знайшла під снігом стільки суниць, скільки зроду ще не бачила. Незабаром козуб був повен. Пасербиця сердечно подякувала стареньким, попрощалась і поспішила додому. Дідусі довго дивилися їй услід. Один з них мовив:

– Хай кожен з вас побажає цій славній дівчині щось хороше.

Перший сказав:

– Я бажаю, щоб із її уст, як тільки вимовить перше слово, упав шматок золота.

Другий:

– Я бажаю, щоб вона з дня на день ставала ще вродливішою.

Третій:

– Щоб вона колись вийшла заміж за короля.

Четвертий:

– Хай вона буде ще привітнішою.

П'ятий:

– Щоб вона завжди мала теплий одяг.

Мачуха саме сиділа біля вікна, коли пасербиця зайшла до хати з кошиком суниць. Побачивши її гарно вбраною, вона подумала, що сталось щось незвичайне, і з приязною усмішкою пішла назустріч. Мачуха посадила дівчину в світлиці біля печі, пригостила млинцями і запитала, де та назбирала гак багато суниць, щоб наступного дня і її донька пішла по ягоди.

Як тільки сирітка почала розповідати, з її уст випав шматок золота. Вона перелякалася, а мачуха – ще більше. На другий день, щоб і її рідна дочка здобула таке щастя, мачуха одягла її в тепле вбрання сирітки, у кошик поклала млинців і вирядила в ліс. А пасербицю послала показати дорогу.

Бідна дівчина провела ії аж до хати. Мовчки просунула потворна дочка повз дідусів. Старому, що сидів біля вогню, аж гаркнула:

– Ану геть звідси, негіднику, вже могилою тхнеш, пусти мене погрітись!

Дідусь, не обмовившись і словом, поступився місцем. Відьмина дочка сїла біля пічки і почала обідати. Старенькі попрохали й собі. Але бридка дівчина буркнула:

– Хіба я для вас принесла млинці?! Дайте мені спокій, я хочу попоїсти!

Наситившись, вона звеліла:

– Покажіть мені, де тут можна назбирати суниць!

Один дідусь відповів:

– Візьми лопату, відкидай сніг, замети подвір’я і знайдеш там те, що бажаєш.

– А чого б вам не захотілося! Замітати подвір’я? Та не діждетеся! – і, грюкнувши дверима, пішла геть.

– Побажаймо і їй щось на спомин, – сказав один дідусь.

Перший мовив:

– Хай, тільки почне розповідати, як побувала тут, із її рота вистрибне сіра жаба!

Другий:

– Щоб вона з дня на день ставала ще потворнішою!

Третій:

– Хай вона ніколи не вийде заміж!

Коли рідна дочка мачухи повернулася додому і почала розповідати про пригоди, з її рота вискочила сіра жаба і пострибала у двір. Відтоді і пішов жаб’ячий рід на землі.

Мачуха стала ще лютішою і не давала сирітці спокійно дихнути.

Якось увечері один красивий чужинець запитав у шевцевої дочки дорогу. Як тільки вона стала пояснювати, з її уст випав шматок золота і просто юнакові в сани. А це був сам король цього краю. Молодика вразила дівоча врода, і він вирішив узяти дівчину собі за дружину. Але дівчина не дозволила йому йти до її батьків, а погодилася таємно втекти.

Відгуляли бучне весілля. Король радів, що у нього така чарівна дружина. Молодята жили щасливо; та злюща мачуха дізналася, врешті, де поділась її пасербиця, і задумала звести її зі світу.

І коли дружина короля тяжко захворіла, відьма, прикинувшись добренькою бабусею, прийшла в палац і сказала, що вона вилікує королеву. Король радо погодився і дозволив їй доглядати хвору дружину. Наступного ранку оголосили всьому народові, що королева народила сина-богатиря. Король часто навідувався до своєї дружини, так що відьма не могла їй щось заподіяти.

Тоді вона порадила королеві, щоб той послав з нею свою дружину в лазню, бо інакше хвора не одужає. Король погодився. Як тільки увійшли в лазню, зла мачуха вбила королеву, а свою потворну дочку поклала на її місце. Король жахнувся, побачивши, що його дружина страшенно змінилася, та хитра відьма влесливими розмовами запевнила, що то недуга так зчорнила і виснажила її, а вона згодом одужає.

Кухареві це видалося дивним, і він вирішив підгледіти. Якось у вікно влетіла качка з рябеньким пір’ячком на шиї, поклонилася тричі на схід сонця і обернулася колишньою дружиною короля. Вона схилилася над ліжком сина, погодувала його, попестила, а потім знову стала качкою й полетіла. Так вона щоночі навідувалася до свого дитяти.

Кухар і спитав одного разу, як це королева обертається качкою і чому чужа жінка, прикинувшись хворою, лежить замість неї у ліжку.

Нещасна розповіла, що зла мачуха вбила її і підставила замість неї свою доньку.

– Та коли король схоче, щоб я повернулася,– попередила вона,– хай візьме меч і, як тільки влечу, відрубає мені голову, тоді я знову стану людиною. Але якщо він не зробить цього наступної ночі, то назавжди втратить мене, бо завтра мені дозволено востаннє побачити сина.

Про все, що почув і побачив, кухар розповів королю, і той другого вечора заздалегідь став на чатах. Як тільки качка влетіла, він відрубав їй голову, і перед ним постала його дружина.

А підставну королеву та її матір за наказом короля посадили в дубову бочку, прошили наскрізь залізними цвяхами і покотили з гори у море.

Так скінчилося життя злої відьми.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)