Павичева дружина (алтайська казка)

***

Павичева дружина (алтайська казка)

Одного разу вибрали птахи павича зайсаном. Павич широко розпушив свій осяйний хвіст, високо задер голову в зеленій шапочці з золотими китичками.

– Зайсан, достеменний зайсан! – загукали птахи.

– Оженити, оженити, оженити треба. Женити його треба, женити! – заторохтіла сорока.

Ось привели до зайсана сіреньку куріпочку.

– Вона своїх дітей добре виховує і твоїм дітям буде гарною матір’ю.

– Ні, не хочу її. Куріпка низько літає.

– Ну синицю візьми. Вона перша в лісі заводить весняної пісні.

– Не хочу. На зріст не вдалася.

Кедрівку не вподобав – ряба. Іволга не вгодила – голос у неї журливий, трясогузка – хвостом трясе.

Лише сорока припала павичу до серця: на ній шуба з білою оторочкою – не намилуєшся. Торохтить-теревенить цілісінький день – із нею не засумуєш.

Після весілля павич вискубав зі своїх грудей зелені пір’їни й поклав їх сороці на спину і на хвіст.

– Це тобі, люба дружино, від мене дарунок.

Зраділа сорока:

– Гей, птиці-ці-ці! Подивіться, яка у зайсана дружина вродливиця-ця-ця!

Летить, новими перами хизується, сяде – зелені пера дзьобом перебирає. Вогнище розкласти їй нема коли, їжу приготувати ніколи. Вранці, ледве засіріє, вискочить із гнізда й пропадає десь до ночі.

– Куди летиш, люба дружино? – запитує павич.

– Лечу, куди хочу-чу-чу!

Над ніч повертається, а павич ізнов:

– Де ти була, рідна сороко?

– Куди душа хотіла, туди я й літала.

Розсердився павич. Ще затемна, поки сорока спала, злетів з гілки, сховався за кущем акації.

Уранці, ледь-ледь небокрай поблід, сорока випурхнула з гнізда, розхристала чорну шубу з білою оторочкою і полетіла, поблискуючи зеленими перами.

Павич, назирці, подався услід. Так прилетів він до людського житла й побачив, що його пишно вбрана подруга опустилася на смітник і заходилася дзьобати покидьки.

– Соромся! – гукнув їй павич.– Чи ж пристало зайсановій дружині живитися покидьками? Негайно лети додому.

Але сорока навіть не обернулася, клює і клює.

Підлетів до неї павич, стукнув дзьобом по голові:

– Ти мені більше не жона!

З тих пір сорока, длубаючись

у покидьках, головою вертить і дітей своїх повчає:

– Один раз клюнь, а п’ять разів озирнись,– бо павич прилетить і по голові дзьобне.

Добре пам’ятають цю науку сорочі діти. Клюнуть один раз і озирнуться, клюнуть удруге і довкіл обдивляться – павича вони остерігаються. Однак з перами зеленими, що павич подарував, не розлучаються.

– Це нам од павича на спогад лишилося. Ми, сороки, як-не-як, а самому павичеві ріднею доводимося. Ми не простого, ми княжого роду!

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)