Мулла, казг та Яртигулак (туркменська казка)

***

Мулла, казг та Яртигулак (туркменська казка)

Пішли якось дід із бабою поливати бавовну, а Яртигулак дома лишився.

Ще вдосвіта поприбирав у хаті, позамітав у дворі, а тоді заходився чистити казан, у якому баба варила плов та гарбузяну кашу.

Яртигулак так тер казан камінцем та ганчіркою, що мідний казан заблищав як сонце, а ганчірка від сажі та жиру стала чорніша ночі.

Раптом Яртигулак зачув на вулиці галас і відразу здогадався, що то репетує мулла, бо у всьому аулі так горлати вмів тільки мулла. З ганчіркою в руці Яртигулак поліз на дувал і побачив, що сивобородий мулла вхопив за комір якогось бідняка.

– Гляньте, правовірні, на цього злодія! Він украв у мене воду! – лементував мулла, тягнучи бідняка до казі.

За муллою вже бігла ціла юрма, вибіг і Яртигулак з двору. Вхопившись за полу якогось хлопчака, виліз йому на спину. Коли вони прибігли до двору казі, там уже було все село.

Казі сидів на килимі й допитував обірваного бідняка.

– Присягаюся,– виправдовувався той,– я не крав води. Вона сама попала мені в рота.

– Вах, аллах! – заголосив на весь двір мулла.– Ви чуєте, як хоче нас обдурити цей пройдисвіт, син брехуна, внук шельми і правнук шахрая! Випив, не питаючись, мою воду, а коли я звелів йому заплатити, цей бурлака, лахмітник, цей ледацюга показав мені гноття свого бруднючого халата!

Мулла так репетував, що біднякові не можна було й слова промовити.

Яртигулак сидів на шапці найвищого селянина. І хоч йому добре було все чути й бачити, навіть він ледве второпав, що там сталося.

А було ось що. Ішов здалеку бідняк до їхнього аулу. Прийшовши, ліг під високим дувалом відпочити. Мулла ж саме сидів у дворі й пив чай, а недопите вилив через дувал на дорогу. Бідняк спав, роззявивши рота, бо жарко було, і муллин чай попав йому прямо в горло.

Допетрали люди, як воно було, та й стали виправдовувати бідного чоловіка, а мулла вдався до судді й загорлав ще дужче:

– О найправдивіший із найправдивіших! Ти ж сам чув, що це була навіть не вода, а найдухмяніший, найкращий зелений чай. Хто вкраде воду, тому рубають руку. Так хіба ж за крадіжку чаю не варто відрубати у цього пройдисвіта голову? Але я добрий і милостивий, я не хочу смерті. Хай заплатить мені або відробить!

Старий мулла, стомившись від крику й спеки, сів на килим казі, дістав білу хустку й почав витиратися нею. А потім, задоволений, погладив свою довгу бороду.

Переляканий бідняк зрозумів, що його хочуть покарати, і тільки позирав то на муллу, то на казі.

Мулла був родич і приятель казі, тому селяни погули та й замовкли. Адже вони теж чули приказку: «Собака знає, про що цуцик дзяволить».

Нарешті суддя розкрив книжку й почав шукати такий закон, за яким кривдника виправдовують, а невинного карають.

Яртигулак захотів побачити, як суддя вирішить цю справу, й, плигаючи з шапки на шапку, стрибнув муллі на завій. А потім помаленьку поліз по халату, поки не попав у кишеню, де лежала біла хустка.

Суддя звів голову й урочисто звернувся до мулли:

– Згідно з нашими законами і звичаями ти, високоповажаний мулло, повинен присягтися при всьому народі, що говорив тільки правду. Присягайся, але пам'ятай давню мудрість: у того, хто, присягаючись, каже неправду, почорніє вид!

Мулла зрозумів, що казі хитрує заодно з ним, і, щоб завдяки самій клятві запопасти наймита, звів до неба руки й урочистіше за казі промовив:

– Присягаюся небом, я говорив тільки правду і готовий сказати сто разів: «Якщо я, присягаючись, збрехав, хай у мене почорніє вид».

Мулла сказав і поліз до кишені, щоб узяти хустку, бо піт котився з нього градом. Яртигулак, побачивши в кишені руку мулли, підсунув замість хустки свою брудну ганчірку.

Мулла витер обличчя, і всі засміялися. Нічого не розуміючи, мулла й далі ялозив ганчіркою свої щоки, аж поки вони стали чорні, мов казан.

Суддя хотів оголосити присуд, але всі реготали й тицяли пучками на муллу. Глянув казі на свого приятеля й отетерів.

– Аллах великий! Та ти ж чорний, мов шайтан! – вигукнув він і, схопившись руками за голову, кинувся мерщій із суду.

Мулла потер свої щоки долонею й побачив, що вони як сажа.

У нього аж в очах потемніло: адже він зганьбив себе навіки. Хто тепер повірить муллі, який привселюдно присягався на брехні?

Підтикавши поли халата, він дременув з двору, ніби джейран, за яким женуться хорти. Навздогін йому чувся крик:

– Агей, мулло, чому ж це в тебе вид почорнів?

* Казі – суддя.

* Яртигулак – хлопчик-мізинчик.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)