Мудра дівчина і цар (чорногорська казка)

***

Мудра дівчина і цар (чорногорська казка)

Жив убогий чоловік у кривобокій халупі. І не мав нікого, тільки дочку. А дочка була розумна і вміла мудро говорити.

Якось пішов той чоловік до царя просити, щоб дав дерева хату полагодити, аби вона зовсім не впала, і так складно промовляв до царя, що той аж запитав:

– Хто тебе навчив так гарно говорити?

– Дочка моя. Вона в мене розумна,– відповів чоловік.

– А її хто навчив? – питає далі цар.

– Та ніхто,– відповідає чоловік.– Сама так вміє.

«Ого,– думає собі цар,– убога, а така розумна. Стривай-но, я ж тебе перемудрю». І вголос промовив:

– Ось тобі півкопи яєць. Занеси їх своїй дочці і скажи, хай вона підсипле їх під квочку й вигодує мені з них тридцять курчат. За це я

щедро заплачу, якщо не виконає мого доручення – візьму тебе в диби.

Бідолаха пішов, засмучений, до своєї халупи й розповів про все дочці.

Вона спочатку перевірила яйця – вони були варені. А де ж видано, щоб з варених яєць могли вилупитися курчата? Але дочка сказала батькові:

– Не журіться, тату, лягайте спати.

Ліг батько спати, а дочка насипала в казан гороху, налила води й поставила його на вогонь варити. Вранці розбудила батька, дала торбу з вареним горохом і сказала:

– Запрягайте, тату, волів у рало і йдіть орати край шляху, яким цар проїжджає. Коли побачите царя, візьміть горох, сійте його і, сіючи, примовляйте: «Торох, торох, родися, варений горох». Цар запитає: «Як може родити варений горох?» А ви скажіть йому: «Так само, як із варених яєць можуть вилупитися курчата».

Вислухав бідняк свою дочку, запріг волів і пішов орати край царевого шляху. Аж і сам цар їде. А чоловік узяв торбу з вареним горохом і став сіяти, примовляючи:

– Торох, торох, родися, варений горох!

Почув це цар, здивувався й наказав кучерові зупинити бричку.

– Чоловіче, що ти верзеш: як же може родити варений горох? – запитав він.

– Так само, світлий царю, як і з варених яєць можуть вилупитися курчата,– відповів бідняк.

Цар одразу збагнув, що це дочка його так навчила. І наказав схопити бідняка й привести до себе. Коли слуги привели того чоловіка, цар дав йому повісмо льону й сказав:

Бери оце й зроби з нього канати, вітрила й усю іншу снасть,

потрібну для корабля. А якщо не зробиш – покладеш голову на плаху!

Бідолаха взяв повісмо льону й, плачучи, пішов додому, а вдома роз

повів про все дочці. Дочка сказала йому, щоб він ішов спати й нічим не журився: вона сама про все подбає. А вранці дала йому цурпалок дерева й каже:

– Занесіть, тату, цей шматочок цареві, хай він з нього зробить пряслицю, веретено, мотовило, кросна і все, що треба для того, щоб зіткати вітрила й насукати канатів для корабля.

Батько так і зробив. Цар, побачивши, що дівчина мудріша від нього, розсердився страшенно, але не показав цього, а тільки простягнув біднякові чашку й сказав:

– Занеси своїй дочці, хай вона цією чашкою вичерпає море, щоб на його місці можна було орати. Інакше вам обом не минути смерті.

Ішов бідняк додому і світа білого за слізьми не бачив. Але коли розповів про все дочці, вона сказала йому не журитися й лягати спати. Вранці дочка дала батькові жмут клоччя й мовила:

– Занесіть це клоччя цареві, хай він позатикає ним струмки, рівчаки і ріки, які впадають у море, щоб я могла його вичерпати чашкою.

Чоловік пішов і переказав усе цареві. Цар побачив, що дівчина куди розумніша, ніж він навіть гадав, і звелів привести її до себе. Коли вона прийшла і вклонилася йому, він запитав:

– Скажи, дівчино, що найдалі чути?

– Світлий царю,– відповіла дівчина,– найдалі чути грім і брехню.

Цар взявся за бороду, обернувся до своїх придворних і запитав:

– Скажіть, скільки варта моя борода?

Той каже одне, той інше.

Тоді цар до дівчини:

– А ти що скажеш?

Дівчина відповіла:

– Царева борода варта стільки, скільки три літніх дощі.

Мудра дівчина і цар (чорногорська казка)

– Дівчина найкраще сказала,– промовив цар і запитав її, чи не погодилася б вона вийти за нього заміж, бо він вирішив одружитися з нею.

Дівчина вклонилася йому й відповіла:

– Це, світлий царю, велика честь для мене. Але якщо ти так хочеш, то й я не відмовляюся. Тільки прошу тебе, напиши мені своєю рукою на папері таке: якщо ти коли-небудь розсердишся на мене й захочеш прогнати, то я маю право взяти з твого дому те, що мені наймиліше.

Цар погодився й написав.

От вони й одружилися. Цар часто, якщо треба було, питав ради в своєї дружини, і вона йому добре радила.

Але минув якийсь час, і цар розсердився на неї.

– Не хочу я більше, щоб ти була моєю дружиною,– сказав він.– Іди з мого палацу куди собі хочеш.

Цариця нічого не відповіла, тільки попросила дозволу переночувати ще одну ніч та приготувати йому вечерю.

Цар дозволив. А цариця, готуючи вечерю, підмішала якогось запашного зілля і поставила перед ним на стіл. Цар із’їв усе і заснув таким міцним сном, що не чув навіть, як слуги перенесли його на віз, а цариця завезла до батькової кривобокої халупи.

Вранці прокинувся цар, розплющив очі й питає:

– Де я?

– Ти в хаті мого батька,– відповіла йому дружина.

Цар як розкричиться:

– Яке ти мала право мене сюди везти? Я ж тобі сказав, що ти мені більше не дружина і можеш іти від мене куди собі хочеш.

– Я й пішла куди хотіла,– відповіла вона,– і взяла з собою те, що мені наймиліше.– І показала йому папір, якого він їй написав, коли одружувався з нею.

Цар поцілував дружину й повернувся разом з нею назад у палац, а її батькові поставив нову хату.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)