Мрії Маленької Ложечки (Еліна Заржицька)

***

Мрії Маленької Ложечки (Еліна Заржицька)  Маленька Ложечка загубилася. Вона лежала у нутрощах старого Черевика, на товстій Устілці й час від часу шепотіла розтріпаному Шнурку:

  – Ось побачиш, мене невдовзі знайдуть.

  – Не сміши, кумасю, – відповідав їй похмурий Шнурок. – Ніхто й не помітив, що ти зникла. І шукати тебе ніхто не збирається. Як кожного з нас, до речі.

  – Як добре було колись, – пустився у згадки старий Черевик. – Пам’ятаю, коли я – такий блискучий! – кожного дня гуляв вулицями, мене поважали усі камінці. Го-го! А як рішуче я керував футбольним М’ячем?!

  – Здається, – не вмовчала Устілка, – ти тілько-но й робив, що шастав по калюжах й наскрізь промокав. Тому я, нещасна, постійно страждала нежитю.

  – Набридло! – не витримала Ложечка. – Навіщо сперечатися? Загалом, жити треба так, щоб кожна хвилина була цікавою й пізнавальною. Ось, як у мене була. Наприклад, три тижні тому, ми з Хлопчиком зарили на дворі лимонні та помаранчеві кісточки. А потім позаглядали в усі склянки з варенням. На минулому ж тижні ми проводили хімічний експеримент – насипали порошок для прання у молоко й розводили кока-колою...

  Ложечка так поринула у спогади, що й не помітила, як і Черевик, й Устілка поснули.

  – Моя улюблена кавова Ложечка зникла, – пробурмотіла Мати, перебираючи у буфеті столові набори.

  – Синку, – звернулася вона до Хлопчика, – ти не бачив Маленької Ложечки?

  – Ти кажеш, Ложечки? – перепитав Хлопчик і зашарівся.

  – Так, де моя улюблена Маленька Ложечка? – насупила брови Мати.

  – Розумієш, я ще вчора хотів тобі сказати... – почав Хлопчик нерішуче. – Так от, я хотів тобі сказати, що вона... тая Ложечка... вона десь сховалася. І я не можу її знайти.

  Мати зітхнула.

  – Що ж, будемо шукати її удвох.

  – Сюди! Я тут, тут! – вигукнула Ложечка, почувши знайомі голоси.

  – Не здіймай тарарам! – зупинив її Шнурок. – Від того лементу, що ти наробила, мене вузлом зав’язало.

  – Що, я комусь потрібен? – очунявся і старий Черевик.

  – Нікому ми, довговікі, не потрібні, – відрубала Устілка, – і не сподівайся.

  – Та ось вона, – зрадів Хлопчик і дістав Ложечку з Черевика.

  – Що вона там робила? – поцікавилась Мати.

  Хлопчик замислився.

  – Згадав! – радо вигукнув він. – Я хотів бути моряком. Наче Черевик – мій корабель, і він починає тонути. А Ложечка допомагає йому вичерпувати воду з трюму.

  – Фантазер... – зронила Мати і сварити Хлопчика не стала.

  – Так, я дуже потрібна, – задзвеніла Ложечка.

  – Яка радість! Про мене пам’ятають, – скрипнув Черевик.

  – Можна, я теж буду гратися? І стану тросом? – улесливо звернувся до Хлопчика Шнурок.

  – І коли ми будемо гратися? – закричали вони разом.

  – Ми будемо гратися завтра, – підморгнув їм Хлопчик. – Коли Мама на роботу піде. У ванні так добре плавати.

  Мати підняла Черевик і почала його роздивлятися.

  – Ти диви! Треба віддати ці черевики у ремонт. Тоді їх можна буде одягати у негоду.

  – Ми ще покозакуємо! – звеселився Черевик.

  – Хто ж буде кораблем? – засмутилася Ложечка.

  – Нічого не вдієш, доведеться зробити паперовий кораблик, – заспокоїв її Хлопчик.

  Мати віднесла Ложечку до буфету. Засинаючи, Ложечка почула, як Хлопчик шепоче:

  – До зустрічі, Маленька Ложечко!

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)