Мисливець і пан Цецин (українська народна казка)

***

Мисливець і пан Цецин (українська народна казка)

Колись давно жив молодий мисливець. У нього була жінка – чорноока, як ластівка. Чоловік щоднини ходив на полювання, але не думав про дичину. Весь час мав на гадці свою гарну жінку, що лишилася вдома одна.

А на горі, не дуже далеко, був замок пана Цецина. Пан мав сина, хитрого, як лис, і злого, як вовк. Йому дуже сподобалася жіночка мисливця. Завжди бродив коло її хатки, як звір коло кошари, і пантрував, коли чоловік подасться у ліс. А тільки той виходив із дому, як син пана Цецнна забігав до хати і казав молодиці, що через неї не спить, не їсть, не п’є...

Одного разу старий пан покликав лісника і наказав йому:

– Підеш у темні ліси, заб’єш ведмедя і принесеш мені його шкіру.

– Я це зроблю, але й жінку візьму із собою.

– Ні, вона там може застудитися. Най лишається вдома.

Чоловік розсердився, та не сказав більше ні півслова. Він пішов лісами. Очі не виділи ведмедя – їм привиджався увесь час син Цецина. Раптом мисливець кинувся в корчі, та й побіг, як олень, до своєї хати. А там справді панич! Чоловік зірвав із плеча фузію і вистрілив. Син Цецина упав серед хати.

Гайдуки схопили мисливця і – до пана. Той сказар:

– Ти вбив мого сина й мусиш піти туди, куди пішов мій син... Твоя файна жінка дістанеться моїм гайдукам.

Мисливець подивився на пана й відповів:

– Можеш мене вбити – я не боюся смерті. Та не чіпай моєї жінки. Вона не є винна...

Пан Цецин подумав, а потім сказав:

– Під цим замком – темниці. Я послав туди одного парубка дізнатися, що там за другий світ. Але він не вернувся, і ніхто не знає, що з ним сталося... Тепер ти, мисливче, маєш туди піти. Як вернешся з якоюсь новиною, то подарую тобі життя.

– Най буде, я піду...

Гайдуки схопили чоловіка і кинули в темницю, що була під замком. Зі стелі та стін нападало всіляке гаддя. Чоловік зі страху втратив пам’ять. Коли знов розплющив очі, вже був у такій залі, яка могла хіба що приснитися.

Зі стелі світив місяць, ясніли зорі. А серед залу знищувався золотий престол. На тім престолі сидів білий дід з довгою бородою. Довкола нього повклякали карлики.

Раптом велика сила підняла мисливця, понесла до престолу. Старий подивився на нього сердито:

– І ти захотів золота? Обікрали землю, а тепер добираєтесь і до її душі?

– Мені, світлий царю, не треба твоїх скарбів,– відповів мисливець.– Я прийшов сюди тому, аби врятувати від біди мою жінку. Над нею хотів позбиткуватися панич, та я йому за те вкоротив дні. І пан Цецин покарав мене: послав мене дізнатися про всі таємниці підземного царства. Як принесу якусь новину, то пан мені подарує життя й не буде збиткуватися із моєї жінки.

Підземний цар спохмурнів і каже:

– Ой захланний є той пап! Він і далі робить людям зле. Та хіба він не знає, що буде за те покараний? Понеси йому оце, на що він чекає...

Дід подав мисливцеві золотого перстня і зник з-перед очей. Зник десь і палац. А чоловік стояв надворі, вже перед входом до темниці. Віл розглянувся й пішов до пана Цецина:

– Я вернувся, пане, з підземного царства. Цар передав тобі золотий перстень, аби ти утішився...

Цецин зблід і крикнув гайдукам:

– Прив’яжіть мисливця разом з жінкою до дерева – най їх звірі роздеруть!

Привели жінку, зв’язали їм руки і погнали в ліс. Але коли ступили за браму, то раптом почули, як земля захиталася і зчинився гуркіт. За хвильку замка не було – його стіни й дах лежали на землі.

Над руїнами ще й досі гуде вітер. А люди переказують казки про чорну душу пана Цецина. Оце і я вам розповів.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)