Лікар-всезнайко (фінська казка)

***

Лікар-всезнайко (фінська казка)

Одному шевцеві набридла його робота. Став думати-гадати, чим би зайнятися, щоб заробляти більше, а втомлюватись менше. Якось почув він про те, як один багатій, одужавши після тяжкої хвороби, дав лікареві, котрий вилікував його, купу грошей.

«Треба й мені стати лікарем»,– сяйнуло шевцеві. Він кинув свою роботу, розпродав інструменти, купив паперу, гарний стіл і стілець, а на воротях прилаштував вивіску:

ЛІКАР-ВСЕЗНАЙКО

Минув певний час, і от на ярмарку в одного селянина вкрали коня. Зазнавши такої втрати, чоловік кинувся на пошуки і натрапив на цю вивіску. Зайшов на подвір’я та й питає:

– На воротях я побачив кумедний напис. Невже ви й справді лікар-всезнайко?

– Авжеж,– мовив лагідно швець.

– Може, ви чували, де мій кінь,– його вкрали минулої ночі?

Не зронивши й слова, швець сів за стіл, щось написав на аркуші, дав селянинові і звелів однести до аптеки. Відвідувач заплатив і пішов до аптеки. Там подивилися на папірець, пореготали-поглузували, адже в «рецепті» не було жодної правильної літери, де вже було зрозуміти зміст! Та це й не дивина: швець зовсім не вмів писати.

Покепкувавши, аптекарі все ж дали чоловікові якихось ліків – гірких-прегірких. Вийшовши на вулицю, селюк їх покуштував. У роті запекло, і він спрожогу забіг на якесь подвір’я, щоб напитися з колодязя води. Але, ступивши за ворота, спинився ошелешений: там конокрад продавав його коня. Як тільки той помітив господаря, облишив гендель і стрімголов кинувся тікати.

«Виходить, той лікар не обманув, приписав мені гарні ліки»,– подумав селюк. Забрав свого коня і ще раз завітав до лікаря, щоб дати йому кілька монет.

А той зміркував: «Я таки, їй-богу, знаю все, хоч і не відаю, як селянин натрапив на конокрада».

Одного дня повз шевцеву хату проїздив король. Побачивши на воротях чудернацький напис, здивувався і негайно послав своїх слуг, щоб ті запросили лікаря-всезнайка на розмову.

Король запитав у шевця:

– Це ти лікар-всезнайко?

– Так,– мовив швець гордовито.

– Приїзди завтра до палацу, ти потрібен там,– звелів король і рушив далі.

Зачувши королівський наказ, швець перелякався. Він ще ніколи не бував у хоромах і не знав того життя і звичаїв. Але нічого не вдієш, довелося їхати.

Як тільки швець прибув, слуги провели його до великої зали, де зібралася вся придворна знать. Король звернувся до нього зі свого трону:

– Оскільки в тебе такий гонористий напис на воротях, то мусиш до завтра дізнатися, де півроку тому подівся мій перстень. Коли не відгадаєш, тебе оголосять брехуном і повісять.

Від такої погрози шевцеві стало моторошно. Він анічогісінько не відав про загублений перстень, тож чекав смертної години. У глибокій зажурі походив він королівським подвір’ям та й сів на сходинках. Непереливки та й годі!

Минуло півдня. Королівські слуги принесли наїдків зі столу його величності. Страви були надзвичайно смачні, і це трохи розважило шевця.

Коли перший слуга приніс таріль печені, швець мовив:

– Оце перший.

Невдовзі другий слуга приніс солодощів, і швець мовив:

– Оце другий.

Коли трохи перегодом слуга приніс фруктів, швець мовив знову:

– Оце третій.

Слуги, почувши слова незнайомця, який сидів на сходах, зібралися на кухні й стали думати-гадати, що це означає. Міркували собі: невже це якось пов’язане із загадкою про королівський перстень? Напевне, що так, адже чужинець вихвалявся, що він всезнаючий лікар. От і підраховує тайкома, скільки їх було.

Тому один зі слуг підійшов до шевця-лікаря і сказав:

– Ви, здається, знаєте, що ми вкрали перстень.

– Авжеж, знаю,– кинув лікар.

– Чи не порадите, мудрецю, як нам спекатися краденого? Ми добре заплатимо.

– Чому ж ні, ось вам чаклунська порада. Покладіть королівський перстень у смаженого півня і подайте до столу. Про решту можете не турбуватися.

Слуги так і вчинили. Як тільки подали страву, король гучно запитав:

– Ну, лікарю-всезнайку, щось дізнався про перстень?

– Авжеж, дізнався. Його півроку тому проковтнув півень, який зараз, ваша світлосте, лежить перед вами засмажений. Перстень, високий королю, ви загубили на подвір’ї. І от щойно він ковзнув із горла засмаженого півня в черево.

Сказаному ніхто не повірив. Це сприйняли як невдалий жарт. Одначе, коли півня за наказом короля розрізали, в ньому справді знайшли перстень.

Вражений король прорік:

– Що ж, я починаю вірити у твоє всезнайство. Але проголошу тебе всезнаючим тоді, коли відгадаєш, що є у золотій скриньці королеви.

У давнину сильні світу цього зберігали в таких шкатулах коштовності та всілякі дрібнички. І ця була старовинна, важка. Швець, знаючи такий звичай, подумав для годиться та й мовив:

– Ох, бідолашний цвіркунчику, в якій тісняві тобі доводиться сидіти!

– Дивина! – вражено вигукнула королева.– Це справді лікар-всезнайко, бо й це відгадав!

– Чому б і ні? Цвіркунчикові так тісно у вашій золотій скриньці,– мовив колишній швець.

Тепер король був сповна вдоволений лікарем, щедро нагородив його, щоб тому добре жилося. А нудне й важке шевське ремесло чоловік полишив бажаючим.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)