Лев, миша і людина (бурятська казка)

***

Лев, миша і людина (бурятська казка)

Якось миша потрапила в капкан. Бачить, іде лісом лев. Благає миша лева:

– Послухай, леве, допоможи мені. Може, і я тобі в пригоді стану.

– Не знаю, чи згодишся ти мені, дурненька мишо. Та нехай, допоможу тобі,– погодився лев.

Подякувала миша левові, а потім і каже:

– Якщо спіткає тебе лихо, поклич мене.

Сказала та й побігла додому.

Минає деякий час. Потрапляє лев у капкан і кличе на допомогу свою знайому:

– Мишо, мишо, допоможи, як обіцяла!

Прибігла миша, покликала своїх родичів. Усі разом і допомогли

левові визволитися з капкана. Цього разу подякував

лев миші, а потім каже:

– Давай, мишо, товаришувати. Разом жити.

– Гаразд,– погодилася миша.

– Залазь мені в ухо,– каже лев.

Залізла миша у вухо леву, і попрямували друзі лісом. Аж чують, хтось гупає з-під землі.

– Постривай,– каже миша. Хтось гупає.

Почали лев з мишею рити землю і викопали живу людину.

Стали розпитувати, як вона опинилася під землею. Відповідає людина:

– Злий хан звелів закопати мене в землю живцем.

– Ну що ж, якщо ми тебе врятували, залишайся з нами,– кажуть лев і миша.

Наступного дня запитує миша друзів:

Лев, миша і людина (бурятська казка)

– Як ми далі житимемо? Нічого у нас немає – ні житла, ні їжі. Слухайте мене уважно. За горою живе хан, у нього є чарівний камінь. Ми мусимо заволодіти тим каменем.

– А, як ми переліземо через ту гору? – запитує людина.

– Вилазь мені на спину, а ти, мишо, лізь у вухо,– каже друзям лев.

От перебралися вони на той бік гори. Вночі побігла миша до ханської юрти. А хан був дуже хитрий. Він сховав свій чарівний камінь у золоту кулю і посадив величезного кота стерегти його. Побачила миша кота й мерщій назад. Рано-вранці знову миша побігла до ханської юрти. Цього разу вирішила вона перехитрити хана. «Прогризу дірку в ханській одежі, а далі побачимо»,– вирішила вона.

Наступного дня лається ханова дружина:

– От капосна миша! Зіпсувала всю одежу!

Вирішив хан спіймати мишу. Прив’язав кота до своєї ноги й ліг спати.

Пізно вночі миша тихесенько влізла в юрту, відчинила золоту кулю і дістала чарівний камінь. Побігла до друзів і віддала камінь людині. Людина поклала чарівний камінь собі в рот, а сама видряпалася леву на спину. Миша, як завжди, примостилася у лев’ячому вусі, і лев рушив додому. Домовилися друзі дорогою не розмовляти, щоб людина не загубила чарівний камінь. Миша тим часом притомилась і задрімала. Вийшов лев на берег річки, а сам буркотить: «Бідолаха я, бідолаха! Один у мене на спині сидить, друга у вухо влізла». Але ніхто йому не відповів. Розсердився лев:

– Ви ще і розмовляти зі мною не хочете? Ось візьму і скину вас у воду.

Злякалася людина й каже лагідно леву:

– Напевно, леве, ти дуже знесилився. Відпочинь.

А камінь з рота і вислизнув.

На другомУ беРезі річки запитує миша людину:

– Де чарівний камінь?

– Загубила,– відповідає людина.

Почала миша сварити людину, а потім і каже:

– Ну, гаразд. Ще раз допоможу вам. Чекайте на мене он на тій горі.

Повернулася миша на берег і як заголосить. Вийшов з води водяний хан і питає мишу:

– Чого ти репетуєш, мишо?

Спати нам не даєш.

– Як же мені не голосити,– відповідає йому миша. – Небесний хан вирішив згубити вас. Шкода мені вас, от і плачу. Небесний хан дуже полюбляє кругле каміння. Загинуть риби, і великі, і маленькі, ні за що, ні про що. То нехай твої слуги витягнуть на берег усе, що знайдуть на дні. Може, тоді він відмовиться від свого наміру.

Послухав переляканий водяний хан мишу і зробив усе так, як вона порадила. Як побачила миша чарівний камінь, схопила його і побігла до друзів.

Лев, миша і людина (бурятська казка)

Прибігла на гору, де чекали на неї лев і людина. Полягали вони спати, а вранці прокинулися у великому гарному палаці, біля палацу пасуться вівці, мукають корови. Вже й сніданок готовий чекає на них.

Радіють лев, миша і людина.

Тим часом проходив повз палац чоловік. Запитує їх:

– Як це ви розбагатіли? Розкажіть.

– А ми відібрали чарівний камінь у злого хана. Таким чином і розбагатіли.

– Продайте мені цей камінь. Адже ви вже багаті, – почав умовляти їх перехожий.

– Справді, чого б не продати. Адже в нас усе є: і домівка, і вівці, і корови.

Почула миша й каже:

– Ні, ніяк не можна нам продавати чарівний камінь!

Лев і людина подумали: «Що ця дурна миша тямить»? Взяли й продали чарівний камінь тому чоловікові.

Прокинулися вони вранці і нічого не знайшли – ні вівців, ні палацу, ні корів.

– Не буду я більше з вами товаришувати. Не послухалися мене. Гадали, що не дізнаюся. Піду я від вас,– сказала миша й пішла собі геть.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)