Лелека (таджицька казка)

***

Лелека (таджицька казка)

Був собі меткий дбайливий хлопець. Жили вони удвох з ненькою на березі річки. З ранку до вечора хлопець ходив на лови, а ненька в господі ладувала.

Якось молодому мисливцеві перестало таланити. Кілька днів не вдавалося йому вполювати ніякої дичини. А в хаті вже не було чого їсти.

Хлопець журився, та нічого не міг удіяти. І ось одного дня до його сильця потрапив лелека. Мисливець зрадів, виплутав довгі пташині ноги і вже дістав ножа, щоб відтяти здобичі голову, як лелека враз заговорив людською мовою:

– Яка тобі користь від того, що вб’єш мене? Краще відпусти, а я тобі в пригоді стану.

– Чим же ти зможеш мені допомогти? – спитав мисливець.

– Прийди в мою країну, і я дам тобі одну корисну річ,– одказав лелека

– Яку?

– Річ, яка дасть тобі все, чого тільки забажаєш.

– А де твоя країна?

– Віднеси мене на покрівлю своєї оселі і відпусти. Куди я полечу, там і шукай мою країну.

Узяв хлопець лелеку й поніс додому. Розповів усе матері, й стали вони міркувати. Якщо вб’ють і з’їдять лелеку, злиднів все одно не позбудуться, а відпустять – може, й справді птах допоможе їм.

Лелека (таджицька казка)

Виліз мисливець на покрівлю й відпустив свою здобич. Лелека полетів туди, де вдалині маячіли гори. Мисливець і собі подався в той бік.

Ішов він, ішов, аж натрапив на череду кіз.

– Чия це череда? – спитав пастуха.

– Лелечина,– відповів той.

– А сам лелека де?

– Про це спитай У вівчаря, – порадив пастух.

Пройшов хлопець ще трохи й набрів на отару овець.

– Чия це отара? – спитав вівчаря.

– Лелечина,– відказав той.

– А сам лелека де?

– Навіщо він тобі? – спитав вівчар.

Хлопець оповів йому свою пригоду з лелекою.

– Візьми з отари двох баранів, – порадив вівчар,– сідай на білого верблюда і їдь у гори, їхатимеш, доки не побачиш замок. У ньому й живе лелека.

Біля брами сидітимуть два сторожові пси. Віддай їм баранів і сміливо заходь у браму.

– Що б ти порадив мені попрохати в лелеки? – спитав хлопець.

– Попрохай скатертину достатку,– порадив вівчар.

Хлопець подякував йому, взяв двох баранів, сів на білого верблюда й поїхав до лелечиного палацу.

Тільки-но під’їхав він до брами, а звідти вискакують два пси й до нього. Хлопець дав кожному по баранові й без усяких перешкод увійшов до замку. Неподалік побачив лелеку. Зліз з верблюда, привітався з птахом і каже:

– Пам’ятаєш, я витяг тебе з сильця, а тепер от прийшов, як ти радив.

– Прошу, прошу, а я гадав, ти не знайдеш мене.

– Чому ти так подумав? – спитав хлопець.

– Дорога далека й важка, люди втомлюються й зневіряються,– відказав лелека.

– Голод пригнав мене сюди, – пояснив мисливець.

– Твоя правда, голод має велику силу. Та я дам тобі таку річ, яка завжди тебе нагодує.

– Дай мені скатертину достатку, зажадав хлопець.

– Добре, – погодився лелека, – ти повівся зі мною по-людському, я й віддячу тобі добром.

Лелека дав хлопцеві скатертину. Хлопець подякував лелеці й рушив додому. Дійшов до вівчаря, показує лелечин подарунок.

– Скатертино, розстелися,– промовив вівчар.

Скатертина вмить розіслалася, а на ній з’явилися страви.

Пригостив мисливець вівчаря й подався далі. А через кілька днів живий та здоровий дістався до рідної домівки.

Лелека (таджицька казка)

Відтоді ненька з сином не знали, що таке голод. Поділилися вони добром і з односельцями, закликали їх на гостину. Гості були раді, а разом з ними раділи й господарі.

Невдовзі чутка про диво-скатертину загула по всій країні. Дійшла вона й до падишаха. Той звелів своїм воякам відібрати в хлопця скатертину й принести йому. Вояки вмить кинулися виконувати наказ і забрали скатертину. Зажурився хлопець.

– Піди, синку, до лелеки й розкажи йому все, що сталося! – порадила неня.

Мисливець знов подався до лелечиного замку. Через якийсь час дійшов до вівчаря й розповів про халепу.

– Лелека має чарівного гарбуза, попроси, хай дасть тобі, – порадив вівчар.

Прийшов хлопець до птаха й каже:

– О заступнику вбогих, сталася халепа. Знову я до вас по допомогу.

– Гаразд, – мовить лелека,– я ще раз зможу допомогти тобі.

Мисливцеві відлягло від серця, й він наважився попрохати гарбуза.

Узяв нового лелечиного подарунка й рушив додому. Прийшов до вівчаря. Той поклав гарбуза на землю й промовив:

– Побивани, виходьте!

З гарбуза враз вискочило десятків зо три дужих молодиків з дубцями й ну лупцювати мисливця. Хлопець залементував, заблагав, аби ті змилосердилися над ним.

– Побивани, на місце! – звелів вівчар, і молодики з дубцями вмить поховалися.

– Зрозумів, навіщо тобі цей гарбуз? – спитав вівчар.

– Еге, зрозумів, – відказав мисливець і радий-радісінький подався в рідні краї.

Прийшов просто до падишаха й зажадав, аби той віддав йому скатертину. Розлючений володар звелів вигнати мисливця з палацу. Тоді хлопець поклав гарбуза й промовив:

– Побивани, виходьте!

Як вискочили з гарбуза молодики з дубцями, як кинулися на падишаха. Вартові з переляку порозбігалися хто куди. Бачить володар, що непереливки, й ну плакати й благати:

– Годі, годі, пожалій мене, віддам твою скатертину.

– Побивани, на місце! – звелів мисливець.

Молодики з дубцями вмить поховалися.

А хлопець забрав скатертину й чарівного гарбуза й пішов додому.

Відтоді вони з ненькою вже нікого не боялися і стали жити спокійно й щасливо.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)